Реформа парламенту: кодекс етики депутата врятує?
Український парламент має низьку політичну культуру. Він не займається політичною діяльністю, натомість проводить перформанси. Питання конфлікту інтересів та лобізму , а також етичні засади має регулювати Кодекс парламентської етики. Про це розповіла Світлана Матвієнко, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, під час прес-конференції в прес-центрі Главкома
1. Розроблений етичний кодекс має відповідати запитам українського суспільства та міжнародної спільноти. Народні депутати мають розглядати запит на етику як запит не від міжнародних інституцій, а від українського суспільства.
2. Має бути розроблений дуже чіткий набір правил. Тому як представник будь-якої іншої професії від лікаря до пілота літака, депутати мають мати чіткі стандарти, правильно виконувати ті функції, які на них покладені. Вони повинні керуватися певними професійними стандартами, які будуть допомагати їм формувати новий рівень суспільної довіри і правильного сприйняття їхньої роботи. Бо без цих стандартів не можна адекватно оцінити роботу або навіть притягнути до відповідальності, до суспільного осуду. Це надзвичайно важко.
3. Чітке усвідомлення депутатів Кодексу етичної поведінки. Звичайно, що експертне середовище могло б написати цей Кодекс і так би мовити спустити його депутатам. Але ми вирішили працювати по-іншому. Ми збираємо депутатів на фокус-групи, на обговорення, пропонуємо їх етичні дилеми, аби вони разом ці правила випрацьовували. Ми, як представники експертного середовища, працюємо там, як фасилітатори. Бо якщо Кодекс з’явиться з зовні, то в ньому не буде ніякого сенсу і він не буде мати ніякої легітимності. Тільки якщо він вийде зі стін Верховної Ради і якщо позиції будуть узгоджені між представниками різних фракцій та груп, тільки тоді можна буде говорити, що процес пройдено успішно.
4. Належне приділення уваги процесу. Як це відбувається? Коли розробляються комплексні сталі стандарти етичної поведінки, надзвичайно важливо пам’ятати, що якщо це буде відбуватися ізольовано, спонтанно, приховано від громадськості і від різних зацікавлених груп (а нам доводиться працювати від БПП до Опозиційного Блоку, з позафракційними депутатами), то це не матиме сенсу.
5. Ввести інститут лобізму, як належної демократичної практики. Такий інститут успішно працює в країнах Європи і США. І можливо буде за умови досягнення рівноваги між необхідністю чинити політичні тиски, досягати максимально важливих результатів формування суспільного блага, тоді ми зможемо забезпечити цю прозорість і підзвітність. Лобісти можуть виконувати дуже цінну роль в законодавчому процесі, а також вирішувати питання, які становлять суспільний інтерес. Якщо це питання неврегульоване, то це виглядає як питання конфлікту інтересів. Наприклад, у Великій Британії є величезна книга-реєстр, де можна подивитися, які фірми належать конкретному депутату, в якому комітеті він працює, яким це все корелюється, і чи депутат британського парламенту не порушує це розуміння конфлікту інтересів, яке на нього покладено суспільством.
6. Забезпечення чіткого моніторингу та виконання Кодексу. Адже можна домовитися і прийняти Кодекс, але якщо Україна не спрямує свої зусилля, аби обрати модель, щоб цей Кодекс був дієвим, то всі намагання навести лад будуть марними. І довіра до українського парламенту буде згасати. Наприклад, в Естонії спершу було прийнято першу частину, так би мовити політичну, Кодексу. Зараз вони працюють над другою часиною – санкційною, яку буде більш складно лобіювати, як кажуть учасники процесу, в депутатському середовищі.
Але міжнародний досвід свідчить, що уже в 12 країнах цей процес рухається. Результати різні. В Грузії прийняття такого Кодексу не вдалося. У мене є надія, що нам в Україні вдасться це зробити швидше.
«Треба працювати зі змістом. Якщо виборець і надалі буде хотіти бійок, то це все буде продовжуватися. А якщо буде суспільний осуд, і депутат буде розуміти, що після подібної поведінки він не зможе стати знову членом парламенту, тоді тільки буде зворотній процес. У багатьох країнах це знання не бути обраним через неналежну поведінку дуже добре працює, і є гарним запобіжником. А у нас навпаки відбувається заміщення реальних дискусій як виробляється політика державних рішень приведенням корови під стіни ВРУ або махання вилами. Змісту немає взагалі, український парламент займається перформансами», -резюмувала Матвієнко.
Пропонуємо також проглянути запис прес-конференції
Коментарі — 0