Піаніно Леонтовича помирає: легендарний інструмент їсть шашіль

У музеї Леонтовича, в селі Марківка Теплицького району, шашель доїдає інструмент геніального композитора. Фахівці, які можуть врятувати фортепіано є, але просять за роботу тисячі євро, і то «живими» грошима. Музейники кажуть, що можуть розрахуватись, але лише безготівково. Справа зайшла в глухий кут. Інструмент може бути втрачено.

Унікальним експонатом музею Миколи Леонтовича в Марківці є його піаніно, на якому видатний композитор  уперше виконав свого легендарного «Щедрика». Виготовлено інструмент у 1896 році. На ньому вчилися грати діти брата Миколи Леонтовича Олександра і сестри – Марія, Вікторія, Олена. За усі роки піаніно жодного разу не реставрували. 

Для пересічного відвідувача музею Леонтовича його фортепіано виглядає досить пристойно. Дисонанс вносять лише кілька відсутніх накладок зі слонової кістки на клавішах. Але фахівцям, які знаються на фортепіано, інструмент «розповідає» жахливі речі, «скаржиться» на власний жалюгідний, занедбаний стан. А тому вони б’ють на сполох і наголошують, що піаніно потребує негайної реставрації.

«Зараз найбільша проблема з фортепіано Леонтовича – шашіль. Якщо його не вивести і просто пофарбувати інструмент, то усі подальші роботи будуть марними: жук просто сточить корпус і він розсипеться, – пояснює вінницький фахівець з реставрації фортепіано Іван Йохна. – Можливо, варто залучити для обробки деревини інструменту хіміків, чи фахівців які уміють з таким жуком боротися, – садівників, чи лісників.

Можна було б запросити фахівців із гільдії фортепіанних майстрів з США, щоб вони оглянули піаніно, сказали свою думку. Бо час і неналежні умови утримання нанесли великої шкоди струнам, які варто замінити, і усьому механізму. Свій «внесок» зробили міль і іржа. Аби повернути інструмент до життя необхідна робота цілої бригади майстрів. За нашими підрахунками, на відновлення фортепіано Леонтовича потрібно 3,5 тисячі євро. Лише одні деталі будуть коштувати 1,5 тисячі євро». 

За словами директора Вінницького обласного краєзнавчого музею Катерини Висоцької, у відомстві якого знаходиться музей Миколи Леонтовича в Марківці, кошти на ремонт піаніно геніального земляка-композитора є. Немає того, хто був би готовий працювати на умовах музею.

«Область готова профінансувати цей проект, але усе вперлося в пошук майстрів, – розповідає Катерина Висоцька. – Ті ж, які відгукнулись на нашу пропозицію, виставили умову розрахунків готівкою. Але ми так не можемо, бо це державні кошти, усе має бути прозоро і підконтрольно. Розрахуватись за роботу ми можемо лише безготівкою. А кошти тут дійсно, великі, але ми розуміємо, що реставрація такої пам’ятки історії коштує недешево».

Іван Йохна, до якого керівництво краєзнавчого музею зверталось з проханням допомогти у пошуку майстрів пояснює, що йому вдалось зацікавити фахівців зі столиці, але їх зупинили терміни, в які музей прагнув відродити експонат.

«Краєзнавчий музей поставив умову, щоб майстри воскресили піаніно Леонтовича за 3-4 місяці, до 140 річчя композитора. Але ті, з огляду на масштаби робіт які потрібно зробити, відмовились. Бо за такий короткий час відреставрувати фортепіано нереально. Це велика відповідальність і поспіх тут лише нашкодить. Адже піаніно потрібно просушити протягом півроку-рік. Потім необхідно зробити пробне фарбування, подивитись чи жук більше його не їсть. Далі варто подивись, як себе поведе чавунна рама інструменту після натягування нових струн, чи не лопне і т.ін. Одним словом, – аби довести піаніно Леонтовича «до розуму», потрібно близько двох років». 

Таким чином, справа загальмувалась. А шашель тим часом доїдає фортепіано видатного композитора. Хоча, його реставрація могла б мати не лише історичне значення, а і культурно-мистецьке.

«Наприклад, можна було б проводити якийсь цікавий музичний конкурс на рівні області, для дітей, скажімо, а як приз – дозволити переможцю зіграти на оновленому піаніно великого Леонтовича,  – ділиться ідеями композитор, один із ініціаторів порятунку фортепіано автора «Щедрика», священик Назарій Давидовський. –  Така практика у світі існує. Скажімо, у Європі проводиться конкурс Паганіні і переможцю дозволяють пограти на скрипці видатного скрипаля, виготовленій не менш видатним Гварнері».

Журналісти поцікавились також, у якому стані ще одне фортепіано Миколи Леонтовича, що знаходиться в його музеї-квартирі у Тульчині, де він жив і творив з 1908 по 1921 рік.

«Інструмент в задовільному стані, – повідомила науковий співробітник Тульчинського краєзнавчого музею Ганна Порожна. – Сьогодні його необхідно лише налаштувати. Весь час фортепіано знаходилось в нормальних умовах, спершу у доньки Леонтовича, а останні 40 років в музеї. Час від часу ми його настроюємо, бо відвідувачі питають, чи воно ще здатне творити музику. Ми налаштовуємо – звучить непогано. Навіть дозволяємо інколи пограти на ньому фахівцям.  Кілька років тому приїздив в туристичну подорож музикант з Польщі, просив зіграти на інструменті геніального маестро, ми йому дозволили. Можемо й іншим дозволити, але це у виняткових випадках. Бо це, все ж таки, експонат, до того ж не аби як цінний, і він не в тому стані, аби йому давати велике навантаження, проводити концерти. А як бонус, – пограти на піаніно великого митця для переможців того чи іншого престижного конкурсу – так, це реально».