Автор пісні «Гей, соколи!» – народжений на Вінниччині поляк, який мріяв про вільну Україну

    • Розсилка

    Він був поляком, народженим на території Російської імперії, виріс на Вінниччині та писав про Україну. Тимко Падура захоплювався українською культурою і присвятив своє життя її вивченню та відтворенню.

    Цей матеріал не є історичним дослідженням і не претендує на відкриття нових фактів. Це огляд біографії видатного поета в рамках циклу «Відомі у світі люди з Вінниччини». Матеріал опирається на книгу Вікторії Колесник «Відомі поляки в історії Вінниччини».

    На початку ХІХ століття таких держав, як Польща та Україна не було на політичних картах світу. Річ Посполиту поділили між собою сильніші імперії, а українська Гетьманщина не існувала вже півтора століття. Саме в таких геополітичних умовах народився Тимко Падура. Етнічний поляк, що народився на території Російської імперії і, відповідно, мав російське громадянство. При цьому, землі, де він народився, не заважаючи на російську владу, були українськими. І саме завдяки цьому Падура частково був ще й українцем. Найбільше це проявлялось в його діяльності протягом усього життя.


    Томаш Падура
    Томаш Падура

    Томаш Падура народився 21 грудня 1801 року в селі Іллінці Липовецького повіту (тепер це Іллінецький район). Падури походили з дрібного шляхетського роду гербу Сас (Sas), історія якого розпочинається ще на Закарпатті. Зрештою, через багато поколінь батько Томаша, Ян Падура, отримав володіння у передмісті Іллінців. Родина була досить великою, майбутній поет мав багато братів та сестер: Марту Дороту, Юзефа, Ґертруду Юзефу, Яна та Цецилію Барбару.

    Томаш, як і багато тогочасних дітей, початкову освіту отримував у парафіяльній школі. В 1814 році він продовжив навчання в Подільській гімназії у Вінниці. З малечку він зацікавився українським фольклором. Разом з батьком він багато подорожував по довколишніх містечках і селах, там мав змогу спостерігати за життям українських селян, слухати їхні пісні та перекази. Навчаючись у Вінниці, Падура вже добре володів українською мовою. Існує ймовірність, що саме в ті роки він почав писати свої перші вірші.

    В 1820 році Томаш (який швидше за все вже став Тимком) завершує навчання у Вінниці й вступає до Волинського ліцею в Кременці. Там він зачитується творами Байрона й Оссіана і там у нього виникає смілива ідея написати історію України в думах.

    Якраз в ті роки група російських дворян готувала повстання проти царського державного устрою. Існує ймовірність, що Падура був з ними знайомий і навіть написав на замовлення Муравйова-Апостола та Бестужева-Рюміна вірш «Рухавка». Майбутні декабристи хотіли мати бойову пісню, а отримали (якщо вони дійсно її замовляли) україномовний вірш. В цьому творі Падура закликав усіх, «кому вольність мила» на боротьбу з царизмом.

    Повстання декабристів повністю провалилось. Когось одразу стратили, інших заслали до Сибіру. Так, як зв’язок поета з повстанцями довести важко, то й не відомо, що відбувалося з ним після провалу повстання. Існує ймовірність, що він певний час перебував під слідством. Як би там не було, а в 1825 році він закінчує навчання в ліцеї й починає мандрувати від одного магнатського двору до іншого. Він встиг побувати у Потоцьких, Санґушків, Жевуських та багатьох інших. Паралельно з цим він розвивав свій літературний хист та зачитувався творчістю Адама Міцкевича. Зокрема, перекладав українською фрагменти його поеми «Конрад Валленрод».

    Під час подорожей Падура багато спілкувався з народознавцями та поетами. Окрім цього він взявся за детальне вивчення історії України, зокрема перечитував збірки історичних документів Київської архідієцезії. На їхній основі поет писав думи про видатних діячів козацького періоду, возвеличував подвиги «славних запорожців» та закликав онуків та правнуків козаків до братання з поляками в ім’я спільної боротьби проти російського царизму. Тоді ж він на певний час осів у маєтку Жевуських в Саврані Балтського повіту. Там Тимко виконував функції надвірного поета й пропагандиста ідей свого мецената. Хоча тут важко визначити хто і чиї ідеї пропагував, адже Падура мав значний вплив на Вацлава Жевуського, посилюючи в ньому українофільські настрої.

    В 1828-1829 роках Тимко Падура знову відправляється в мандри. Цього разу він перевдягається мандрівним лірником і відвідує етнічні українські землі аж до Кубані. Скрізь він оспівує давню козацьку славу та час від часу пророкує збройне повстання.


    «Захоплення арсеналу» під час Листопадового повстання. Картина Марцина Залеського
    «Захоплення арсеналу» під час Листопадового повстання. Картина Марцина Залеського

    Повстання таки відбулось, от тільки не в Україні. Проти російської влади виступили поляки та литовці. Події 1830-1831 років увійшли до історії, як Листопадове повстання. Падура брав участь в тих подіях у складі загону, організованого його хорошим знайомим Жевуським. Вірш «Рухавка» (той самий, що написаний ніби-то для декабристів) став бойовою піснею повстанців. Її виконували на мелодію «Варшав’янки», яка була головною піснею всього повстання.

    Як і декабристське, це повстання теж зазнало поразки. Після того Падура певний час жив у родинному маєтку в Махнівці. Весь вільний час поет присвятив перекладам Байрона та Міцкевича українською мовою та написанню власних творів. Одним з них є поема «Кодак», що присвячена боям за Кодацьку фортецю в роки Національно-визвольної боротьби українців.


    «Українки з нотою» Тимка Падури, видані у Варшаві в 1844 році.
    «Українки з нотою» Тимка Падури, видані у Варшаві в 1844 році.

    Всі свої твори автор писав латинкою (українська мова поєднана з латинським алфавітом). Так вже склалось, що перша публікація творів відбулась без його згоди. У Львові в 1842 році вийшла збірка «Пісні Томаша Падури». Окрім недбалого ставлення до авторських прав, видавці переінакшили частину творів і додали доробки багатьох інших авторів. Зрештою, в 1844 році у Варшаві справедливість було відновлено. Падура підготував оригінальне видання під назвою «Українки з нотою». Під «українками» мались на увазі вірші українською мовою. Мелодії до них писав сам автор спільно із Вацлавом Жевуським та Каролем Ліпінським.



    Все ж таки, найбільшу популярність в подальші роки отримав тільки один твір Падури – це пісня «Гей, соколи». Написана польською мовою пісня розповідає про козака, який поїхав на чужину і сумує за домівкою та коханою дівчиною. Найбільш відомою ця пісня стає в ХХ столітті під час Другої світової війни. А в 1999 році польський варіант використали в якості саундтреку до фільму «Вогнем і мечем».

    Станом на сьогодні існують десятки різних версій виконання. Окрім оригінального польського тексту є ще український, білоруський та словацький переклади. В Україні пісню виконували багато різнопланових музикантів, зокрема: Пікардійська терція, Олег Скрипка, Володимир Вермінський та інді-гурт Brunettes Shoot Blondes.

    Тимко Падура  все ще багато мандрував після 1844 року. Та все ж більшу частину часу він провів у родинному маєтку в Махнівці. 20 вересня 1871 року він помер в Козятині, гостюючи у свого друга Васюстинського. Поховали поета поряд з рідним домом у Махнівці.

    Нагадаємо, що в рамках циклу «Відомі у світі люди з Вінниччини» можна почитати про: винахідника антибіотику Зельмана Ваксманапрезидента УНР в екзилі Миколу Лівицькогоізраїльського прем’єр-міністра Леві Ешколадіячів Руху Опору в Європі Буянова та Порика, а також про художника Василя Хмелюка.

    В період, коли націоналізм та національність, як поняття тільки зароджувались, Падура був дитиною своєї епохи. Український поляк в Російській імперії, що все життя мріяв про вільні українську та польську держави, які разом виступлять проти Росії. В чомусь його погляди виявились пророчими, в іншому він помилився. Та все ж пісню «Гей, соколи» співають і в наш час. А митець живе доти, поки люди пам’ятають про його творіння.

    Джерело: VЕЖА

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ