Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    «Тому що Вінницький». Перше велике інтерв’ю з митрополитом Симеоном

    інтерв'ю
    • Михайло Глуховський
    • Розсилка
    <img src="/ftp_upload/images/mytropolytsymeon.jpg" alt="Митрополит Вінницький і Барський Симеон" itemprop="image" width="" height="" /> - «Тому що Вінницький». Перше велике інтерв’ю з митрополитом Симеоном
    Митрополит Вінницький і Барський Симеон

    Симеон - єдиний митрополит, який пішов проти скандального рішення Собору УПЦ МП

    На початку цього місяця президент Петро Порошенко запросив єпископів церкви Московського патріархату до Києва. Зустріч мала відбутися 13 листопада. Однак в останній момент зібрання зірвалося нібито через неузгодженість місця його проведення. Московська церква наполягала на Києво-Печерській лаврі, якою вона з дозволу держави користується. А президент хотів бачити усіх в Українському домі. Не під запис окремі ієрархи УПЦ МП розповідали «Главкому», що насправді церква просто знайшла привід не приставати на пропозицію глави держави: верхівка УПЦ МП боїться демаршу частини єпископів, які можуть публічно заявити про підтримку Помісної церкви. У підсумку Собор ухвалив заяву, яку можна розцінити, як спробу спалити мости. Зокрема, на зібранні було офіційно повідомлено, що церква Московського патріархату не братиме участь в Об’єднавчому соборі.

    Попри таку позицію деякі єпископи УПЦ МП вже за кілька годин зустрілися з Петром Порошенком. За інформацією «Главкома», мова про митрополита Переяслав-Хмельницького і Вишневського Олександра Драбинка, архієпископа Новокаховського і Генічеського Філарета і митрополита Вінницького і Барського Симеона. Саме останнього називають одним із найближчих єпископів УПЦ МП до глави держави. Симеон очолює єпархію, яку також вважають вотчиною і президента, і прем’єр-міністра.

    Митрополит Симеон був єдиним з-поміж 83 єпископів, учасників Собору УПЦ МП, хто не підписав підсумкову заяву. Він не погоджується з розривом євхаристійного спілкування з Константинополем, виступає за надання автокефалії. Митрополит також підписував листа до патріарха Варфоломія з проханням надати Томос.

    В інтерв’ю «Главкому» владика Симеон назвав причину зриву зустрічі президента з єпископами УПЦ МП, пояснив, чого боїться більшість єпископів Московського патріархату та прокоментував, чому саме його тепер називають компромісною кандидатурою на виборах предстоятеля Помісної церкви.

    Владико, прокоментуйте скандальні події 13 листопада. Чому зустріч єпископів УПЦ МП із президентом зірвалась. У чому головна причина?

    Блаженіший митрополит Онуфрій був з нами на Соборі, а до того розмовляв з президентом. Зі слів митрополита ми зрозуміли, що домовленість (про зустріч) така була і все йшло у своєму руслі, за планом. Ми приїхали до Києва, зібралися разом, перш за все, через запрошення президента. Лист за підписом владики Антонія свідчив, що зустріч має відбутися у Києво-Печерській лаврі о 14:00. Але потім нам принесли запрошення від президента, у якому йшлося про те, що вона відбудеться о 14:00, але… в Українському домі. Виникло якесь непорозуміння, чому так сталося? Ми зібралися у лаврі, хоча президент казав, що все для зустрічі було підготовлено в Українському домі. Та факт залишається фактом: На жаль, зустріч не відбулася.

    З чиєї провини це сталося?

    Я не можу за когось відповідати. На мій погляд, організатори щось трішечки спланували заздалегідь так, щоби вона і не відбулася. Із самого початку, як тільки ми прийшли до Києво-Печерської лаври і почався Собор єпископів, у мене з’явився привід так думати. Оскільки першим питанням, яке поставив Блаженіший митрополит Онуфрій учасникам зібрання, було: слід зустрічатися з президентом чи ні? Тобто чи слід їхати до Українського дому?

    Архієреї почали виступати, висловлювати власну думку. Говорили, що не слід зустрічатися, бо були ображені висловами влади, діями влади, пов’язаними з українським православним питанням. А інші, в тому числі і я, казали, що ми ж самі просили про таку зустріч ще з літа і чекали на неї. Ми не можемо відмовитися, тим паче маючи запрошення. Приїхавши до лаври, ми, до речі, не знали, що після засідання синоду відбудеться Собор. Все це вирішилося буквально за годину.

    «Можливо, організатори навмисне зробили так, щоби зустріч з президентом не відбулася»

    Тобто для вас було несподіванкою рішення скликати Собор?

    Саме так. Але, знаєте, що цікаво, саме завдяки запрошенню президента ми вперше за останні чотири з лишнім роки від виборів предстоятеля нашої церкви, нарешті зібралися на архієрейський Собор. Так, ми приїздили до Києва на Хрещення Русі, на свята. Але так, щоби на Собор зібратися, в робочій обстановці, такого не було.

    Ви брали участь у Соборі і єдиним із 83 єпископів не підписали підсумкову постанову через незгоду з рішенням розірвати євхаристійне спілкування з Константинополем і підтримку надання автокефалії українській церкві. Чому раніше публічно не озвучували свої проукраїнські погляди?

    Може, у всій Україні про мене не говорили. Взагалі, я вже 22 роки є архієреєм, і мою проукраїнську позицію завжди знали. Знають про неї навіть у Москві, тому що на ювілейному Соборі (Руської православної церкви) ще за часів патріарха Олексія у 2000 році я, будучи єпископом Володимир-Волинським, піднімав питання автокефалії. Я казав тоді, що Руська церква має надати нам автокефалію для того, щоб об’єднати український народ і щоб ще одна церква-сестра, яка дружить з російською церквою, могла би жити в доброму сусідстві і спілкуванні з нею. Але послухали та й все...

    В інтерв’ю «Главкому» митрополит Софроній розповів, що під час Собору деякі єпископи виступили за те, щоби відсторонити вас від управління єпархією.

    Та це були такі собі «перепалки» з окремими нашими собраттями. Вони звернулися до митрополита Онуфрія. Ваше Блаженство, кажуть, бачите, як Симеон поводиться, потрібно подумати про його заміну. Я відповів жартома: мовляв, так і вас же можна замінити або давайте поміняємося місцями. Це були, скоріше, жарти. Деякі архієреї хотіли би і справді якоїсь заміни, наприклад, митрополита Софронія. Мовляв, подивіться, яку позицію він займає, тому щодо нього потрібно прийняти певні рішення. Але Блаженіший усіх заспокоїв. Каже, ніхто ж нікуди не переходить, нічого ніхто не порушує, на якій підставі позбавляти його управління єпархією? Тобто, каже, митрополит Софроній нічого ще не зробив, а ми вже якісь рішення прийматимемо.

    «Мета президента одна – допомогти створити помісну автокефальну церкву»

    Ввечері того ж дня зустріч із президентом таки відбулася. Про що говорили?  

    Ми вже їхали назад додому після завершення Собору. Нам подзвонили і сказали, що президент хоче зустрітися з архієреями. Була майже восьма вечора. Ми під’їхали до Українського дому, там ледь не з самого ранку були організовані заходи безпеки. Тоді я і кажу собі: чого ж ми не прийшли раніше? Там ми сиділи в звичайній трапезній, а тут такий гарний круглий стіл, приготували для кожного мікрофон, вода, чай, кава, печиво, все було готове, тільки прийди. Тобто передбачався такий, не зовсім офіційний формат розмови, за чашкою чаю. Зустріч мала пройти у теплій дружній обстановці…

    Те, що президент хотів сказати усім архієреям, він сказав нам трьом (митрополиту Вінницькому і Барському Симеону, митрополиту Переяслав-Хмельницькому і Вишневському Олександру Драбинку і архієпископу Новокаховському і Генічеському Філарету). Він висловив жаль, що це не той формат зустрічі, бо мали би спілкуватися з усіма архієреями, і сказав, що до початку Об’єднавчого Собору буде зроблена ще спроба організувати зустріч чи кілька зустрічей з групами архієреїв, наприклад, на регіональних рівнях.

    Після розмови з президентом я дуже жалкував, що наші архієреї не прийшли і не почули те, що він говорив. Бо це була унікальна можливість поставити питання безпосередньо. Мета президента одна – допомогти створити помісну автокефальну Православну церкву в Україні. 13 листопада він хотів пояснити нашим архієреям те, чому були зроблені певні кроки ним особисто, Верховною Радою, як проходили зустрічі із Вселенським патріархом.


    Митрополит Симеон
    Митрополит Симеон

    «На Соборі спрацювало старе й забуте радянське «всі за»

    За рішенням Собору УПЦ МП не підтримує автокефалію. Іншими словами, ваша церква сама спалила міст для діалогу з президентом. То чи є смисл в таких зустрічах у подальшому? Про що тепер говорити?

    Слабкості є в усіх людей, ніщо людське не чуже навіть архієрею. Старе й забуте радянське «всі за» спрацювало і на Соборі, коли питання поставили на голосування. Але повірте, у серці і в думках багатьох архієреїв зовсім інше. Я думаю, що зустрічі і розмови з главою держави будуть мати певний результат, йому вдасться змінити ставлення єпископів до автокефалії. Хоча я не кажу про більшість.

    До речі, під час Собору чи не вперше з вуст Блаженішого митрополита Онуфрія ми почули такі слова: дорогі архієреї, кожен сам представляє свою помісну церкву, яка називається єпархія, і кожен вправі вирішувати без вказівок те, як вам вчинити. Вчиняйте так, як велить вам ваша совість, як каже вам ваше серце. Ви бачите ситуацію на місцях по своїх єпархіях, по парафіях, тому за вами рішення. Тобто Собор ухвалив загальне рішення, але наше особисте рішення залишається тільки за нами. Кожен може подумати і сам вирішити, як поступити.

    Що найголовніше для себе ви почули від президента?

    Він сказав, що ми у жодному разі не створюємо державну церкву, як цього бояться наші (єпископи УПЦ МП), бо ж тільки і розмов, що він нібито створює державну церкву. Президент і держава не самі створюють церкву, а вони звернулися до церкви... В даному разі це Константинопольський патріархат, Вселенський патріарх. Вони мають досвід лікувати розкол і право надавати автокефалію. До цієї пори ніхто не надавав автокефалію іншій церкві крім Константинопольського патріархату. Я маю на увазі автокефалію, яка була би визнана усім православним світом.

    Президент України грав активну роль в процесі отримання автокефалії. Чим саме глава держави ще може допомогти в об’єднанні українського православ’я?

    Він православний християнин, вболіває і не відмовляється від своєї церкви, а як глава держави піклується про те, щоби серед православних громадян не було розділення. Достатньо того, що ми не маємо єдності через партійні поділи, наше політичне поле нагадує лебедя, рака і щуку. Ви бачите, що в державі ми не можемо перейти до якогось одного знаменника, тому що кожен тягне ковдру на себе, вимагає свого. А президент хоче, щоби принаймні в церковному напрямку такого не було, щоби не було дуже болючого розділення у суспільстві. Тому держава допомагає вирішити питання розколу, яке ми, церковники, на жаль, за 25 років не змогли самостійно зрушити з мертвої точки.

    Але виходить так, що ми вчергове відмовляємося від допомоги. Допоки готується цей Об’єднавчий собор ще є можливість все обдумати. Я на Соборі єпископів мав виступ. Звернувся до Блаженішого з такими словами: сьогодні наших 83 єпископів тут присутні, а всього нас 90 і ви є главою. Якщо ми переходимо всі до Помісної православної автокефальної церкви, ми ж автоматично, через соборні процедури, знову вас обираємо главою всієї української громади православної і вже об’єднаної церкви. Бо за кількістю виходить так, що нас, єпископів УПЦ, може бути більшість на Соборі.

    Що на це відповів митрополит Онуфрій?

    Замість Блаженішого деякі собраття-архієреї мені сказали, що я не можу вирішувати за всіх, висловлюватися від імені всіх. Почалися виступи з поясненнями, що це буде неканонічно і т.д. Ми знову переключились на Константинополь, почали його критикувати, і пішло-поїхало…

    «Священики єпархій, де архієреї проти автокефалії, кажуть, що переходитимуть до Помісної церкви»

    Яке ставлення у віруючих і у духовенства вашої єпархії на Вінниччині щодо автокефалії?

    У нас різне. Залежить від того, село це чи місто. Вінниця більше за «Руський мир», як зараз висловлюються, а село - навпаки. Є такі люди, які дуже чітко висловлюються за автокефальну церкву, інші – категорично проти. А у більшості мирян, а також, думаю, єпископів і священиків (УПЦ МП) в усій Україні зараз вичікувальна позиція. Всі чекають що ж з цього вийде, перш за все, з Собору і Томосу. І ще такий цікавий факт. Мені сьогодні телефонують священики з інших єпархій, де архієреї налаштовані проти автокефалії. Так от, вони кажуть мені, що разом з парафіями переходитимуть до нової Помісної церкви.

    Чи берете ви участь у підготовці Об’єднавчого собору?

    Можна сказати, що я так само зараз в процесі очікування. Дивлюся, що з того всього буде. Хоча мою проукраїнську позицію знають усі. І думку мою про те, що відбулося на Соборі, знають тепер усі, вона розтиражована ЗМІ. За тими переговорами, які зараз ідуть (щодо об’єднання українського православ’я) всі все бачать: хто за, хто проти, хто кого підтримує. Я упевнений, коли буде надано Томос про автокефалію від Вселенського патріарха, парафії переходитимуть до нової церкви. Не кажу, що масово, але будуть… Особливо цей процес активізується тоді, коли буде ухвалений закон, який регулюватиме нюанси підпорядкування парафій. Але підкреслюю, президент запевнив, що як глава держави не допустить протистояння, незаконного захоплення храмів, лавр чи монастирів. Люди мають самі визначитися, чи вони в українській автокефальній, чи вони в руській церкві. Ніхто не перешкоджатиме їхньому вибору.


    Митрополит Вінницький і Барський Симеон
    Митрополит Вінницький і Барський Симеон

    «Ми не втратимо чистоти віри, якщо матимемо автокефалію»

    З одного боку, ваша церква відкрито заявляє, що не підтримує автокефалію, з іншого – багато хто в УПЦ МП, і ви зокрема, автокефалію підтримуєте. Може час і вам визначитися і зробити перший крок?

    Ми досі не знаємо, якою буде реакція людей і священиків, але процес почався і буде продовжуватися. Розуміємо, що на це може піти кілька років, адже кожен голос «за» чи «проти» має значення, кожна громада є юридичною особою, тож все залежатиме від людей. Сподіваюся, здоровий глузд переможе і в нас буде єдина Церква, єдина держава, буде міць одного і другого. Але головне, щоб серед нас був Христос. Ми не втратимо чистоти віри, якщо матимемо автокефалію. Головне – мати віру.

    Чи погоджуєтеся ви з думкою, що вичікувальна позиція більшості єпископів пов'язана з тим, що вони хвилюються, що можуть втратити свої єпархії. Є певний острах за свою долю?

    Можливо, організатори навмисне зробили так, щоб зустріч з президентом не відбулася, бо він би відповів на питання, про які ви щойно згадували. Зрозуміло, що не буде ніякої насильницької політики, буде можливість вибору.

    Очевидно, що в процесі об’єднання не все так гладко. Які питання найбільше тепер роз’єднують церкви?

    У постанові, ухваленій Собором єпископів УПЦ МП вказано, що ми не задоволені рішенням синоду у Константинополі, тим, що розкольників прийняли до церкви без покаяння. Йшла мова також про особу патріарха Філарета (предстоятеля УПЦ КП). Єпископи казали, що він є проблемою і для священників, і для вірян. На сьогоднішній день кажуть, що, керівники двох структур, а саме УПЦ КП і УАПЦ зняли свої кандидатури на пост предстоятеля. Можливо, ця інформація, якщо вона правдива, вплине на думку наших єпископів. Але як буде насправді, побачимо.

    Ви вважаєте достовірною є інформація про те, що предстоятель УПЦ КП Філарет і предстоятель УАПЦ Макарій нібито не висуватимуться на виборах предстоятеля нової церкви. У «Главкома» є небезпідставні підозри, що «ноги» цих новин ростуть якраз з УПЦ МП.

    Я знаю рівно так як і ви, зі ЗМІ. В офіційних джерелах я інформації про це не бачив. 

    Зважаючи на неоднозначне ставлення до патріарха УПЦ КП Філарета, чи є в середовищі УПЦ МП достойники, які могли би взяти на себе ношу предстоятельства у Помісній церкві?

    Складно про це говорити, адже останнє рішення нашої церкви офіційно означає, що єпископи УПЦ МП не можуть брати участь у Об’єднавчому соборі. Тому я не знаю, хто прийде на Собор, який орієнтовно має відбутися у 20-х числах листопада, а відтак не знаю, на кого з наших достойників вказати.

    У серпні 2014 року ви брали участь у виборах предстоятеля УПЦ МП як один з кандидатів. Чи відчуваєте зараз сили очолити нову церкву?

    Ми не маємо права самі висувати свої кандидатури і навіть не знаємо чітко процедури, за якою відбуватиметься висування і голосування на майбутньому Соборі.

    Ви збираєтеся відвідати Об’єднавчий собор?

    Я за автокефальну церкву. Але рішення моє буде тоді, коли буде цей Собор. От коли ви мене на ньому побачите, значить, я є його учасником і голосуватиму за рішення, які він ухвалюватиме.

    Що або хто має вплинути на ваше фінальне рішення прийти?

    На все воля Божа. Так постійно говорить Блаженіший, так повторюю і я. Думаю, що все наближається до хорошого результату – побудови автокефальної церкви в Україні спільними зусиллями усіх релігійних структур в Україні, які іменують себе православними. Поки що тільки така відповідь.

    І все ж в останні тижні саме ваше ім’я називають серед головних претендентів на предстоятельство. Начебто саме ви – компромісна кандидатура для різних православних церков в Україні. Як думаєте, хто так вас «сватає» на предстоятельство?

    Тому що вінницький (посміхається). А якщо серйозно, то можливо через те, що я уже був колись, у 2014 році, претендентом на предстоятельство в УПЦ МП, тому й згадують і говорять про мене.

    Чи зустрічалися ви з патріархом Варфоломієм?

    Особисто, так, щоб у нас відбулася якась приватна бесіда, то ніколи. А так бачив його на богослужінні, коли ще був ієромонахом. Потім, коли я був єпископом, брав участь в урочистостях у Польщі, які очолював Всесвятійший патріарх Варфоломій. Востаннє ми бачилися, коли 2013 року покійний Блаженіший митрополит Володимир посилав мене представляти нашу церкву до Чорногорії на освяченні собору, яке також очолював Вселенський патріарх. 

    Які головні якості повинен мати предстоятель нової Помісної церкви?

    Насамперед, він повинен бути об’єднавчою фігурою для єпископату і для народу Божого. Друга важлива деталь – він повинен бути готовий до спілкування, бо нам потрібно розмовляти з усіма і розуміти одне одного. Я маю на увазі спілкування як всередині церкви так і назовні. Має бути нормальне спілкування з владою і, звичайно, з суспільством. Якого б віку не був би майбутній предстоятель, він має бути люблячим і справедливим духовним батьком для всієї великої родини: і для вірян, і для архієреїв, і для священиків, і для монахів – для всієї пастви. Вона має побачити у ньому такого батька, для кого немає «ваших» і  «наших», а усі – рідні. 

    Ви зустрічалися з екзархами Вселенського патріархату, які приїжджали до України. Про що говорили?

    Вони запитували про настрої в єпархії, як люди налаштовані, віряни, священики, чи є якісь конфлікти. Але вони нічого не казали про майбутній Собор, це, наскільки я розумію, не входило у їхні повноваження.

    Чи є у вас розуміння, яким має бути цей Об'єднавчий собор, за якими правилами має пройти? Церква Київського патріархату, наприклад, пропонує його провести за своїм статутом.

    Якщо вже ми звернулися до Вселенського патріарха, то значить повноваження відносно проведення Собору належать йому. Вони мають дати нам дорожню карту, де буде чітко записано, що ми маємо зробити, щоби цей процес проходив у канонічному полі. А далі, мовляв, самі вибирайте якою буде ваша робота і хто за що в ній буде відповідати. Я думаю, що будуть якісь перехідні положення для того, щоби унеможливити суперечки як зараз між двома предстоятелями (митрополитом УАПЦ Макарієм і патріархом УПЦ КП Філаретом), за яким статутом буде жити церква, хто її очолить тощо. Думаю, що екзарх, який приїде від Вселенського патріархату на Собор, має внести ясність, як цей процес відбуватиметься.

    Цієї дорожньої карти ще немає?

    Так. Зараз ми не можемо сказати конкретно, як і що буде, бо ми самі цього до кінця не знаємо, але сподіваємось, що все відбудеться мирно і спокійно, а в результаті переможцем буде не перша чи друга, чи третя сторони, а Христос, який об’єднає навколо Себе усіх православних українців.

    Михайло Глуховський, «Главком»

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ