Нове об’єднання контролюватиме третину світової економіки
У Південно-Східній Азії створене регіональне всебічне економічне партнерство. По суті, мова йде про гігантську зону вільної торгівлі і найбільший у світі торговий блок, загальний ринок якого потужніший і за європейський, і за американський. Угода розглядається експертами, як свідчення посилення впливу Китаю в регіоні на тлі зменшення присутності в ньому США, що покинули конкуруючий проєкт три роки тому.
Дивно, але процеси, що відбуваються в цьому регіоні залишилися майже непоміченими в Україні. Мало того: деякі вітчизняні засоби масової інформації взагалі помилково назвали домовленості «угодою країн-членів Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)», попри те, що склад її учасників значно ширший. Певно, така помилка сталася через те, що відповідна угода приймалася в режимі відеоконференції під час асамблеї АСЕАН у Ханої, однак на цей раз до десяти країн-членів Асоціації (серед яких В’єтнам, Малайзія, Бруней, Сингапур та інші), приєдналися п’ять крупних партнерів: Австралія, Китай, Нова Зеландія, Південна Корея та Японія. І якщо зараз сукупний валовий продукт країн-членів АСЕАН складає 6,24% від світового, то у країн-членів нового регіонального партнерства він зросте уп’ятеро.
Розмах нової угоди
Керівники країн партнерства підписують угоду в ході онлайн-конференції. Фото asean.org
Перші кроки до створення нинішньої угоди, як вважається, зробив ще в 1997 році малайський прем’єр-міністр Махатхир Мохамад, запропонувавши формулу «АСЕАН плюс три» для покращення стосунків країн регіону з Китаєм, Японією та Південною Кореєю. Крім того, в наступних самітах Асоціації уже брали участь Індія, Австралія та Нова Зеландія. Метою співробітництва проголошувалось утворення Східноазійського співтовариства, яке спочатку планувалося юридично оформити в 2013-2015 роках, згодом підписання угоди перенесли на листопад 2019 року, однак інтеграційні процеси йшли повільніше, ніж очікувалось. Несподіваний поштовх їм надали епідемія коронавірусу і… президентство Дональда Трампа.
Сполучені Штати - за бортом
Оглядачі вже звернули увагу на те, що нове об’єднання стане найбільшою зоною вільної торгівлі із тих, в яких не беруть участь Сполучені Штати Америки. При тому, що уряд Барака Обами намагався очолити інтеграційні процеси в цьому регіоні в рамках програми Транстихоокеанського партнерства – глобального спільного ринку для країн регіону за виключенням Китаю. Втім вона так і не була ратифікована конгресом США. Президент Дональд Трамп, який і під час виборчих перегонів називав це утворення «катастрофою для американських робітників», оголосив про вихід з партнерства у 2017 році. В підсумку, 11 держав тихоокеанського регіону (Австралія, Бруней, В’єтнам, Канада, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Сингапур, Чилі та Японія) все ж таки підписали угоду про скасування бар’єрів у взаємній торгівлі, втім без участі в ній Америки очікуваного ефекту від Транстихоокеанського партнерства досягти не вдалось, а відповідно інтенсифікувались пошуки нового формату співробітництва.
Держави-члени Асоціації країн Південно-Східної Азії (ASEAN), Транстихоокеанського партнерства (CPTPP) та договору про всебічне економічне партнерство (RCEP)
Водночас інтеграційну ініціативу перехопив Китай, який у результаті торгових війн із США втратив ринки збуту, його провідні компанії Hikvision, Huawei, China Electronics Technology Group, China Mobile, China Telecommunications Corp обмежили в доступі до технологій (наприклад, Huawei втратила можливість купувати американські чіпи для смартфонів). Укладені в січні мирові угоди не зупинили при цьому протистояння між державами. Поки Трамп закликав притягнути КНР до відповідальності за замовчування даних про розповсюдження коронавірусу, в Пекіні гарячково шукали собі нових торгових партнерів. І, як бачимо, знайшли.
Ще одна причина, яка прискорила утворення торгового блоку – спад економіки у зв’язку з пандемією, який спостерігається у всіх країнах регіону. Динамічний і все більш заможний ринок Південно-Східної Азії сильно постраждав від вірусу і терміново шукає нових драйверів для зростання. «Договір про регіональне всебічне економічне партнерство незабаром буде ратифікований усіма країнами-підписантами і, набувши чинності, сприятиме відновленню економіки після пандемії. Існуючі низькі тарифи на торгівлю між країнами-членами стануть ще нижчими, або будуть зовсім скасовані», – каже прем’єр-міністр В’єтнаму Нгуен Суань Фук, який вів церемонію підписання як голова АСЕАН. За умовами договору, в найближчі 20 років між його учасниками буде скасовано митні обмеження на імпорт товарів та продукції, зокрема в сферах інтелектуальної власності, телекомунікацій, фінансових послуг та інтернет-торгівлі. Що, як очікується, пожвавить економічну активність у країнах-учасниках угоди. «Угода надсилає сигнал про те, що країни вирішили відкрити свої ринки, а не вдаватися до протекціоністських заходів у цей важкий час», – вважає міністр торгівлі Малайзії Мохамед Азмін Алі.
Нгуен Суань Фук головує на саміті АСЕАН
Потенційно зона вільної торгівлі може ще більше розширитись у випадку приєднання до неї Індії, яка минулого року вийшла з переговорного процесу, заявивши, що заплановане зняття митних бар’єрів «не сповна відповідає» її інтересам. Уряд Індії мотивує свою відмову вступити до економічного партнерства захистом національних інтересів, занепокоєнням фермерів, представників малого та середнього бізнесу, фармацевтичної, текстильної, сталеливарної і хімічної галузей промисловості. Інакше кажучи, протекціоністські сили цієї країни побоюються навали китайських товарів на індійський ринок, і мають для цього певні підстави.
Дефіцит торгового балансу у Індії з Китаєм минулого року досяг рекордної цифри в $53 млрд, крім того серйозні побоювання у Делі викликала перспектива подальшого збільшення імпорту товарів китайського виробництва через треті країни, а також відсутність можливості в уряду накладати обмежувальні заходи для захисту свого ринку. Протягом минулого року уряд Індії активно добивався включення до договору про всебічне партнерство механізмів протидії швидким стрибкам імпорту, однак всі ці пропозиції були відхилені іншими учасниками. До того ж, угоди про зону вільної торгівлі з Японією, АСЕАН і Південною Кореєю, укладені Індією в 2007 і 2010 роках відповідно, привели до значного зростання дефіциту торгового балансу, додавши критикам нового партнерства нових аргументів проти приєднання до блоку.
При цьому учасники нового об’єднання постійно підкреслюють, що двері для Індії залишаються відкритими. Це пов’язано в першу чергу з тим, що АСЕАН та Японія розглядають цю країну, як противагу Китаю, вплив якого в новій зоні вільної торгівлі стає явно надмірним.
Партнери й конкуренти
І в цьому і полягає специфіка нового глобального торгового блоку. Якщо вільний ринок Європи формують країни, що давно вже розв’язали свої територіальні проблеми і де кордони є швидше формальністю, то в Південно-Східній Азії економічно інтегруються держави, які політично при цьому залишаються антагоністами, а в регіоні зберігається загроза потенційних військових конфліктів. Китай і Індія в червні вчергове обмінялися ударами по прикордонним територіям, внаслідок яких загинули десятки людей. Також неврегульованими залишаються територіальні проблеми між Китаєм з одного боку та В’єтнамом і Японією з іншого. На боці останніх традиційно виступали Сполучені Штати, чиї війська розміщені в Південній Кореї, однак ініціатива Трампа скоротити військову присутність в регіоні викликала у цих країнах розгубленість і спонукала їх до пошуку нових форм співіснування з Пекіном.
Без сумніву, регулярні демарші, які влаштовують одні країни проти інших (наприклад, гучні акції корейських правих проти претензій Японії на острів Токдо) значною мірою спрямовані на внутрішню аудиторію, і швидше мають ритуальне значення, а не свідчать про реальне зростання напруги. Однак абсолютно незрозуміло, наскільки керівництво того ж Китаю готове не порушувати статус-кво. Вибори в Сполучених Штатах також додали невизначеності: незрозуміло, яку стратегію щодо Пекіну обере адміністрація Джо Байдена. Малоймовірно, що вона буде переглядати жорстку позицію, що існувала при Трампі, лише зміниться мотивація: якщо Трамп вів торгову війну з КНР в ім’я захисту американського виробника, то Байден очевидно закидатиме Сі Цзіньпіню порушення прав людини, політику щодо Тайваню і Гонконгу, а також шпигунство. Тому в перспективі перебування в одній вільній економічній зоні з пекінським режимом може виявитись і не настільки вигідним, як здається зараз. Однак поки що новий вільний ринок стає реальністю, з якою доведеться рахуватися всім. Така собі оруелівська «Остазія», яка виникла на противагу «Океанії» (Америці), та «Євразії» (Європі).
Українцям також варто звернути увагу на ще одну цікаву, але дуже промовисту деталь: на відсутність серед учасників договору Росії, економічний вплив якої в регіоні впав до настільки низьких величин, що її участь у нових глобальних економічних об’єднаннях не розглядалась навіть гіпотетично.
Микола Поліщук, для «Главкома»
Коментарі — 0