Трамп залишиться президентом, але навряд чи прихильно ставитиметься до України та її керівників. Собі дорожче...
Палата представників Конгресу США (House of Representatives, нижня палата американського парламенту) більшістю голосів висловила вотума недовіри 45-му президенту Сполучених Штатів Дональду Трампу. Таким чином, він став третім за всю історію Америки президентом, який, як кажуть американці, «отримав персика» (peach – англійською «персик», тому супротивники Трампа на своїх демонстраціях носять гасла з зображенням цього фрукту).
Багато хто в Україні досі плутає імпічмент з відстороненням від влади. Ні, рішення Палати представників зовсім не означає, що Трамп більш не є президентом. Імпічмент – це вотум недовіри, це офіційна заява конгресменів про те, що вони, обранці американського народу, більш не довіряють главі Білого дому. Тепер вже верхня палата Конгресу, Сенат, має провести розслідування та визначити, чи винен Дональд Трамп у тих злочинах, в яких його звинувачують.
«В нас не було іншого виходу»
Звинувачення президентові США було висунуте за двома пунктами: перешкоджання діяльності Конгреса та зловживання своєю посадою. В обох випадках конгресмени проголосували «за»: звинувачення в зловживанні підтримали 230 парламентарів, за звинувачення в перешкоджанні діяльності Конгресу було подано 229 голосів. Таким чином, голосування відбулося чітко за «лінією розділу» партійних фракцій в Палаті представників: один конгресмен, який раніш був республіканцем, а тепер вийшов із лав цієї партії й став незалежним, проголосував «за» разом із демократами, а двоє демократів (троє під час другого голосування за звинувачення в перешкоджанні роботі Конгресу) проголосували проти імпічменту. Ще одна конгресвумен, кандидатка на демократичні праймеріз Тулсі Габбард, утрималася під час обох голосувань.
Попередня дискусія щодо імпічменту розтягнулася у Палаті представників більш, ніж на вісім годин. Сотні конгресменів воліли просто неодмінно висловитися з цього приводу. Абсолютна більшість їх трьоххвилинних виступів не принесла жодних несподіванок. Конгресмени від Демократичної партії один за одним нагадували причини, через які слід проголосувати за імпічмет, а республіканці – навпаки, заявляли, що демократи використовують наймогутніший з усіх парламентських інструментів, імпічмент, заради власних політичних забаганок.
Наприкінці дебатів лідер демократчної фракції Стені Хойєр та його колега-республіканець Кевін Маккарті підбили підсумки. Хойєр в своїй промові підкреслив, що демократи дійшли свого рішення не просто так, а завдяки важким дебатам та розслідуванням. «У нас не було бажання цього робити», - підкреслив Хойєр і повторив слова спікерки Палати представників Ненсі Пелосі: «Трамп просто не залишив нам іншого вибору».
Республіканець Маккарті в своїй промові зазирнув у недалеке майбутнє: «Дональд Трамп є президентом США, він залишиться ним і завтра, і після імпічменту - теж» - заявив він. Також він повторив звинувачення на адресу демократів, що ті просто не можуть змиритися з поразкою на президентських виборах 2016 року й що розслідування в комітетах Конгресу «не надало жодних доказів проти Трампа».
«Персикові» президенти Америки
Нинішня спроба проголосити імпічмент президентові за всю історіюї США – лише четверта. Дві завершилися виправданням, а одну не було доведено до кінця, позаяк президент Річард Ніксон пішов у відставку сам, не очікуючи фактично невідворотного звинувачувального вироку сенаторів: слід зазначити - як демократів, так і республіканців, бо в відомій справі «Вотергейту» вирок про те, що президент є винним, підтримали конгресмени обидвох партій. Ніксона звинуватили в тому, що він намагався приховати причетність свого виборчого штабу до крадіжки документів зі штаб-квартири Демократичної партії, а також чинив перепони розслідуванню цього випадку.
Проти Білла Клінтона свого часу висувалися чотири звинувачення, причому найсерйознішим з них було – про надання хибних свідчень (якщо пам'ятаєте, він стверджував, що в нього «не було сексу» з Монікою Левінськи).
А першим президентом США, проти якого було розпочато процедуру імпічменту, став Ендрю Джонсон – представник Демократичної партії родом із південного штату Теннессі, який балотувався ще в 1864 році як віце-президент славетного республіканця Авраама Лінкольна. За тих часів подібний республікансько-демократичний альянс мав сприяти примиренню сторін, які ще зовсім нещодавно воювали одна проти одної в Громадянській війні.
Після вбивства Лінкольна, Джонсон став його наступником у Білому домі. Процес імпічменту проти нього розпочався тому, що 13 травня 1867 року федеральний суд у Вашингтоні звільнив колишнього президента Конфедерації Девіса під заставу. Політичні супротивники президента Джонсона одразу звинуватили його в тому, що він чинив тиск на юридичний комітет Палати представників, аби «продавити» звільнення Девіса, й висунули в Конгресі вимогу імпічменту. Але більшість двопартійного юридичного комітету відхилило це звинувачення.
Втім, на цьому скандал не припинився. Військовий міністр в адміністраціях Лінкольна та Джонсона, Едвін Макмастер Стентон, вважав, що військове командування у південних штатах США повинно мати більше влади, ніж цивільні установи. Президент Джонсон із ним не погоджувався, вважаючи цю вимогу перешкодою до цивільного примирення Півдня з Північчю. Джонсон звільнив Стентона з його посади, але однодумці військового міністра з-поміж конгресменів у відповідь знову започаткували спробу оголосити Ендрю Джонсону імпічмент.
24 лютого 1868 року Палата представників винесла президентові звинувачувальний вирок за свідоме порушення «Закону про перебування на посаді» – за це проголосували 128 конгресменів, 47 були проти. Пізніше Палата представників ухвалила 11 розділів звинувачення проти Джонсона. 5 березня 1868 року у верхній палаті американського парламенту, Сенаті, почався судовий процес щодо імпічменту, який продовжувався майже три місяці поспіль. 16 травня Сенат проголосував за звинувачення Джонсона у звільненні Стентона з порушенням терміну повноважень. 35 сенаторів проголосували за імпічмент, 19 – проти. Це означало, що більшості у дві третини голосів, необхідної для відсторонення президента від влади, нема. 26 травня Сенат проголосував іншими звинуваченнями, причому результат був той же самий: 35 проти 19. Після цього супротивники Джонсона зрозуміли, що їм не вдасться переконати 19 сенаторів, які підтримували президента, й припинили процес.
Чи «впаде» Дональд Трамп?
Повертаючись до сьогодення: з наведених історичних епізодів видно, що досі жоден президент США не втратив свою посаду навіть після того, як йому парламент оголосив імпічмент – нагадаємо ще раз, вотум недовіри. В історії Америки взагалі жоден президент ще не був відсторонений від своєї посади: великий шанс на це був у Річарда Ніксона, але він пішов у відставку сам, не очікуючи, коли республіканці та демократи разом принесуть йому до Овального кабінету «чорну мітку». То чи стане Трамп тепер першим американським президентом, якого виженуть з Білого дому?
Це може статися лише в тому випадку, якщо після нового року верхня палата американського парламенту, Сенат, проведе тепер вже власне розслідування звинувачень проти президента й визнає його винним в обох злочинах, які йому інкримінують. Тобто, в цьому випадку Сенат бере на себе судові повноваження, причому слухання будуть проводитися під головуванням одного з дев'яти Верховних суддів США. Звинувачувальний вирок має бути підтриманий двома третинами голосів сенаторів.
Наразі на це нема майже жодного шансу. Більшість у Сенаті надійно утримується республіканцями, причому майже всі сенатори від цієї партії встигли прилюдно поклястися в вірності президенту. Ситуація з розподілом сил в верхній палаті парламенту не зміниться до моменту голосування про відсторонення Трампа – отже, скоріш за все, він так і залишиться президентом.
А от що може статися – так це те, що імпічмент Трампа ще далі розведе американців по різні боки барикад – умовних консерваторів (прихильників Республіканської партії або просто ненависників Демократичної партії) та умовних лібералів (відповідно – прихильників демократів або просто громадян із соціал-демократичними переконаннями). Це в будь-якому разі погано для Америки й є великий шанс, що відтепер американці пов'язуватимуть українську державу саме з цим розколом.
Для України це не несе з собою нічого доброго. Вже зараз, коли демократи й республіканці борються через імпічмент, мало хто з пересічних американців згадує оту країну, як там вона називається, через яку все почалося. Там, здається, є якийсь їх президент на ім'я чи то Зелінські, чи то Левінськи, хто їх там розбере, який підклав Трампові здоровезну свиню, позаяк чи то схотів, а чи то не схотів розслідувати в себе в справу Байденів.
Щодо самого Трампа – то він, залишившись президентом, навряд чи прихильно ставитиметься до України та її керівників. Собі дорожче...
Борис Немировський, для «Главкома»
Коментарі — 0