Скоп'є і Тирана у залі очікування ЄС
На Західних Балканах продовжується складний процес інтеграції країн регіону до Європейського союзу. Першими в черзі на прийом до об’єднаної Європи залишаються Північна Македонія і Албанія. Однак якщо Скоп’є має сьогодні реальні підстави розраховувати на успіх в цьому питанні, то для Тирани, яка на сьогодні поринула у внутріполітичну кризу, ситуація не така райдужна.
Позитивні сигнали з Берліну
26 вересня німецький Бундестаг проголосував за підтримку початку переговорів про вступ до ЄС з Північної Македонією та Албанією.
Що стосується Північної Македонії, то враховуючи те, що вона виконала своє домашнє завдання щодо Преспанської угоди, німецькі депутати не встановили жодних додаткових умов для початку переговорів з нею. Єдиною рекомендацією було продовження курсу на реформи, особливо в сфері прав людини, верховенства права, боротьби з корупцією та злочинністю. Тобто, досить ймовірно, що німецький уряд підтримає визначення дати початку переговорів зі Скоп’є на засіданні Європейської ради 17-18 жовтня.
Для Тирани ж ситуація є зовсім іншою. Для того щоб Албанія змогла отримати в жовтні зелене світло на шляху до ЄС, вона повинна буде виконати дев'ять умов, які визначили для неї депутати. Першим кроком для початку переговорів з Албанією повинна стати міжурядова конференція, проведення якої буде можливим лише тоді, коли закінчиться триваючий на сьогодні процес перевірки суддів Конституційного та Верховного Суду і обидві установи почнуть функціонувати з затвердженими суддями та прокурорами, а також після того, як буде проведена виборча реформа відповідно до рекомендацій Управління ОБСЄ з питань демократичних інститутів та прав людини та роботи Тимчасового комітету з питань виборчої реформи.
Другим кроком повинна стати друга конференція з приєднання, яка може відбутися лише після виконання семи інших умов, серед яких: фактичне впровадження виборчої реформи; кримінальне переслідування виключених із судових органів в результаті перевірки суддів та прокурорів; кримінальне переслідування осіб, які були причетні до підкупу голосів; суттєвий прогрес у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, зокрема, стосовно вищих посадових осіб та політиків; функціонування Спеціального антикорупційного суду; суттєвий прогрес у реформі державного управління; винесення рішення Конституційного Суду щодо законності виборів 30 червня і якщо суд визнає їх неконституційними – проведення нових місцевих виборів відповідно до нового виборчого кодексу.
При цьому слід зазначити, що умови Бундестагу хоча і є важливими, однак не визначальними в питанні прийняття Албанії до Євросоюзу, оскільки рішення про початок переговорів з нею має бути схвалено Європейською радою. Враховуючи позицію інших впливових членів ЄС, як от Нідерландів чи Франції, виникають сумніви щодо того, чи визначені Бундестагом умови будуть достатніми для початку діалогу з Албанією. Французькі чиновники, включаючи президента Макрона, неодноразово висловлювали свій скептицизм щодо подальшого розширення ЄС. Нідерландська ж сторона вустами свого МЗС Стефа Блока нещодавно прямо заявила, що розпочинати переговори з Тираною про приєднання до Євросоюзу поки зарано.
Політичний анабіоз в Тирані
В процесі євроінтеграції Албанії, окрім вищезазначеного зовнішнього фактора у вигляді високо піднятої планки з боку Бундестагу та скептицизму і невизначеності в позиціях інших членів ЄС, існує ще й внутрішній фактор, який лише ускладнює ситуацію і робить європерспективу Тирани ще більш примарною.
Справа в тому, що в Тирані досі триває внутріполітична криза, яка зумовлена принциповістю і небажанням протиборчих сторін – проурядової Соціалістичної партії прем’єр-міністра Еді Рами та опозиційних Демократичної партії Лулзіма Баші і Соціалістичного руху за інтеграцію президента Іліра Мета – йти на компроміс. Результат цього протистояння – албанський парламент на сьогодні залишається фактично заблокованим. У лютому Демократична партія та її союзники в знак протесту проти політики прем’єра Рами, залишили парламент і заявили про складання депутатських повноважень. Крім того, блокується й діяльність місцевих органів влади.
Ускладнює політичну кризу й те, що на сьогодні фактично не функціонує судова система країни, яка могла б виступити арбітром і розсудити опонентів. Все це – прямий наслідок реформи системи правосуддя і правоохоронних органів, метою якої, було очищення її від корупції. Так, на сьогодні з дев’яти судових органів країни діє лише один. Зокрема, не функціонує Конституційний суд, який міг би сприяти вирішенню питань протистояння між президентом і урядом. Через невизнання президентом результатів місцевих виборів 30 червня і призначення нових на 13 жовтня, уряд почав процедуру його імпічменту, яка повинна завершитись рішенням Конституційного суду. Однак через його параліч, зробити це сьогодні не можливо.
Політична криза в Албанії триває вже вісім місяців і перспективи її швидкого вирішення поки не видно. Єдиним можливим фактором, який міг би вплинути на ситуацію є міжнародне посередництво з боку ЄС і США. Однак в Брюсселі і Вашингтоні намагаються займати нейтральну позицію. Хоча, здається, Захід все ж більше симпатизує Еді Рамі, оскільки йому вдається забезпечувати загальну стабільність держави, що в контексті Албанії є важливим чинником, враховуючи події 1996-1997 рр., коли в країні фактично тривала громадянська війна з більш ніж тисячею жертв. Крім того, Рама потрібен Заходу для завершення розпочатих ним в країні важливих реформ.
Безперспективність вирішення внутріполітичної кризи відповідно тягне робить малоймовірним те, що в жовтні Албанія отримає дату початку переговорів з ЄС. Протиборчі ж сторони в Тирані замість того, щоб об’єднати зусилля заради європейського майбутнього, очевидно, вже підготували одне одному чергові звинувачення у зриві євроінтеграційних планів. Так, президент Мета заявляє, що якщо вибори не відбудуться 13 жовтня і якщо не буде досягнутий великий компроміс, Албанія не має шансів на отримання дати про початок переговорів з ЄС. У свою чергу прем’єр Рама заявляє, що Албанія не отримає дату через діяльність опозиції, яка спричинила кризу в країні.
Затятість албанських політиків ймовірно коштуватиме країні не тільки європерспективи, але й поглибить внутрідержавні проблеми. Насамперед це може збільшити розчарування місцевого населення та збільшити потік албанських емігрантів до країн Західної Європи. Лише у 2018 році понад 60 тис. албанських громадян, що становить понад 2% всього населення країни, переїхали до країн ЄС. Політична криза в країні цього року лише збільшила цю цифру. Якщо така тенденція збережеться надалі, то країна може цілком реально опинитись перед загрозою іншої кризи – демографічної.
Позбутись албанського «баласту»
Попри те, що Північна Македонія має набагато вищі шанси отримати зелене світло на приєднання до ЄС, ніж Албанія, вищезазначена криза в Тирані, є на сьогодні сильним головним болем й для Скоп’є. Адже поки що, дві країни прямують до ЄС в одному «пакеті» і Албанія у разі відмови їй у початку діалогу про вступ, може автоматично потягнути за собою на дно й Північну Македонію. У Скоп’є неодноразово вказували на таку несправедливість і просили ЄС позбавити її албанського «баласту». Тому, європерспектива Північної Македонії багато в чому залежатиме від того, чи на засіданні Європейської ради в середині жовтня його відчеплять від неї. Оптимізму Скоп’є в цьому питанні можуть додати слова вже вищезгаданого нідерландського МЗС, який зазначив, що до Скоп'є та Тирани, коли йдеться про відкриття переговорів з ЄС, потрібно підходити окремо. Це означає, що якщо ЄС прислухається до позиції нідерландської сторони, то вже згодом Північна Македонія і Албанія попрямують до об’єднаної Європи кожна своєю дорогою.
Ігор Федик, для «Главкома»
Коментарі — 0