Володимир Василенко: Блокування створення трибуналу свідчитиме про участь Росії у знищенні Boeing MH-17
Екс-суддя Міжнародного Трибуналу вважає: якщо Росія заперечуватиме проти створення такого суду, є два виходи з ситуації...
Рада безпеки ООН працює над резолюцією про створення Міжнародного Трибуналу по збитому малазійському Boeing MH-17. Текст документу може бути представлений на засіданні Ради безпеки ООН уже 21 липня. За створення суду виступили Нідерланди, Україна, Малайзія, Австралія і Бельгія. Ці країни сподіваються, що їхній намір може схилити Росію до співпраці, хоча Москва уже заявила, що створення такого трибуналу не пыдтримаэ, воліючи дочекатися висновків міжнародної комісії слідчих. Самі висновки слідчих мють бути оприлюднені наприкінці жовтня цього року. У інтерв'ю британській The Telegraph прес-секретар Генпрокуратури Нідерландів Вім де Бруін висловив задоволення ходом розслідування. «Ми не очікували, що просунемося так далеко. Будуть звинувачення у вбивстві і, можливо, звинувачення у військових злочинах», – повідомив він. Ініціатори трибуналу вважають: якщо Росія не підтримає утворення суду, заблокувавши відповідну резолюцію на засіданні Радбезу ООН, то цю країну вважатимуть головною перешкодою у здійсненні правосуддя.
В історії є кілька найбільш відомих злочинами проти людяності, які розглядалися міжнародним трибуналом. У 1945 році у Нюрнбергу за участі чотирьох країн-ініціаторів відбувся Міжнародний воєнний трибунал, який засудив нацистів Другої світової. Подібний суд, який називався Воєнним трибуналом для Далекого Сходу, відбувся у 1946 році. Його ініціювали 11 держав. Найбільш свіжий приклад – діяльність Міжнародного кримінального суду щодо колишньої Югославії, який за ініціативою Франції був створений у 1993 році. З квітня 2002 року по січень 2005 року суддею цього трибуналу був український юрист-міжнародник Володимир Василенко. Відомий правник в інтерв’ю «Главкому» висловив впевненість, що Росія не зможе заблокувати рішення про утворення суду, якщо за його створення виступатимуть більшість країн-членів ООН. Василенко також розказав про те, яким чином суд зможе довести провину осіб, якщо вони переховуватимуться на території Росії.
Рада безпеки ООН почала роботу над резолюцією про створення Міжнародного Трибуналу у справі про збитий Boeing MH-17. Яким чином може завершитись ця справа, з огляду на те, що робота трибуналу під егідою ООН завжди може бути заблокована постійним членом Радбезу Росією, яка виступає проти створення такого суду?
Звичайно, скоріше за все Росія заблокує ухвалення цієї резолюції. Але це буде непрямим підтвердженням того, що Boeing MH-17 збила ракетна установка Російської Федерації. Іншого суду без мандату ООН бути не може. Трибунал повинен бути створений лише ООН. Тільки тоді він матиме компетенцію, легітимність, матиме право розглядати цю справу.
З одного боку країни ініціюють створення Міжнародного Трибуналу, з іншого боку дуже велика вірогідність блокування його створення Росією. Як бути?
Росіяни весь час говорили про те, що вони не причетні взагалі до того, що сталося, у них достатньо доказів, які свідчать про те, що ВПС України збили цей літак. Звичайно, пропозиція створити міжнародний трибунал виходила з того, що Росія могла би надати всі докази, які у неї є, щоб довести свою правоту. Якщо вона не погоджується, то, як я вже казав, це опосередковано свідчитиме про провину Росії.
Та цю потрібно довести. Які юридичні механізми для цього існують?
Як ви знаєте, представники прокурорських органів, зокрема Малайзії, Нідерландів, Бельгії, України, Австралії створили спільну слідчу групу, яка майже завершила свою роботу. Вже підготовлена попередня доповідь, до якої країни протягом місяця можуть надіслати свої зауваження. Остаточний варіант документа має бути представлений 30 жовтня. У доповіді викладені факти, які стосуються усіх обставин загибелі цього літака. Для того, щоб усі факти були належно оцінені з юридичної точки зору, для того, щоб була встановлена провина конкретних осіб, причетних до цього міжнародного злочину, необхідно створити Міжнародний Трибунал. Цей трибунал буде складатися із незалежних суддів з бездоганною репутацією, які зможуть об’єктивно оцінити покази, зібрані комісією, яка складається із представників держав. Тобто в цій міжнародній комісії, яка нині розслідує, можуть бути елементи упередженості. Тому завданням суддів буде виключення будь-якого упередженого ставлення. З іншого боку вони зможуть дати юридичну оцінку тому, що відбулося, виявити винних і ухвалити вироки, в яких буде зафіксоване покарання винних і відшкодування заподіяної шкоди. Одночасно з ухваленням резолюції ООН про створення суду має бути ухвалена резолюція, яка затверджуватиме статут суду. У статуті має бути передбачено і порядок формування цього органу, і порядок його функціонування. Це ідеальна схема, якщо створення цього органу таки підтримає Рада безпеки ООН. Якщо Росія заперечуватиме, є два виходи з цієї ситуації.
По-перше, існує ухвалена ще у 1950-му році резолюція Генасамблеї ООН №377 «Єднання заради миру». Ця резолюція передбачає, що в тому разі, коли Рада безпеки ООН неспроможна дійти згоди щодо заходів, які потрібно застосувати для попередження порушень загального миру, або вирішення питань, які пов’язані з порушенням миру, тоді Генасамблея більшістю голосів, а це 2/3 від усіх, може ухвалити відповідне рішення. З цього випливає, що Генасамблея також може проголосувати за створення такого органу.
По-друге, є п’ять держав, які ініціюють створення міжнародного суду. Всі ці країни мають визнавати Римський статут, визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального. Україна і Малайзія, якщо остання не є стороною Римського статуту, повинні заявити про разове визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Потім країни повинні колективно звернутися до міжнародного суду з проханням розглянути цю справу окремим провадженням.
Яким чином і хто обиратиме суддів, аби в підсумку була збережена їх незалежність?
Генсекретар ООН призначатиме, або це відбудеться за допомогою голосування Генасамблеї ООН. Голосування відбуватиметься за кожну кандидатуру окремо. Щодо кількості таких суддів, то залежить від того, як буде визначено у Статуті. Це може бути, наприклад, три або п’ять суддів.
Чи є у вас упевненість, яка вірогідність того, що 2/3 членів Генасамблеї ООН проголосують за створення такого суду?
Це буде залежати від того, наскільки ефективною буде дипломатична, кулуарна робота, яку здійснять держави, заінтересовані у створенні такого трибуналу.
До компетенції Міжнародного кримінального суду входить переслідування осіб, відповідальних за злочини проти людяності. Так у 2001 році був заарештований і переданий Гаазькому Міжнародному Трибуналу по колишній Югославії (МТКЮ) Слободан Мілошевич. Однак югославський лідер був заарештований і переданий до міжнародного суду за югославськими законами. Де гарантія, що в разі висунення обвинувачення російським лідерам, Росія засудить їх і самостійно видасть Міжнародному Трибуналу?
В статуті Міжнародного кримінального суду говориться про те, що суд бере до розгляду справи в тому випадку, коли держава причетна до злочинів агресії, воєнних злочинів, злочинів проти людяності, злочинів геноциду і не бажає забезпечити переслідування винних осіб. Є всі підстави, щоби міжнародний суд розглянув саме цю справу. Гарантій, що Росія видасть підозрюваних, звичайно, немає. Але попри це суд дозволить встановити істину. Після цього будуть надходити звернення до російської влади з тим, щоб вона видала тих осіб, винуватість яких встановлена і щодо яких винесено вирок міжнародним судом.
Як відбуватимуться слідчі дії, хто може виступити свідком, як відбуватиметься допит підозрюваних, якщо трибунал не матиме змоги їх затримати?
Хто завгодно може свідчити. Якщо буде створено суд, до його статут передбачатиме функціонування в рамках судової установи офісу прокурора. Обов’язком прокурора буде вивчення матеріалів міжнародної слідчої комісії. Якщо буде потрібно, то прокурор має надіслати додаткові запити для одержання додаткових свідчень і матеріалів, аби сформулювати обвинувачувальний висновок. Суд, який буде сформований із суддів, повинен розглянути ці обвинувачення щодо осіб, які вказані у цьому висновку. Якщо підозрюваних не буде змоги допитати? Є така формула, вона застосовується тоді, коли суд відбувається у відсутності обвинувачуваного. Коли є достатньо доказів, які чітко свідчать про провину такої людини, свідчення, матеріали справи, які мають велику доказову силу, тоді суд може відбутися і за відсутності звинувачуваного.
Чи є приклади у світі розгляду подібних справ?
Якщо брати до прикладу континентальну правову систему, то в багатьох кримінальних кодексах передбачається можливість здійснення правосуддя за відсутності звинувачуваного в разі, якщо існують тверді переконливі свідчення про те, що конкретна особа вчинила даний злочин.
Коментарі — 0