Нацвідбір Євробачення: чому не вдалося запобігти черговому скандалу

Шановні колеги,

Я дякую за можливість висловитися, а також сподіваюся на вашу відвертість та об’єктивність у ваших оцінках. Висловлюю вам свою повагу та готовність бути підзвітним та відкритим. В кожному з вас, шановні члени Наглядової ради, я бачу не тільки професіонала своєї справи, але так само і представника певної соціальної групи, і всі ви разом без виключення, представляєте інтереси українського народу в справі розбудови суспільного мовника.

Я вважаю, що Суспільне – це надважлива частина інформаційної безпеки нашої країни. Місія та цінності компанії є для мене головним орієнтиром в прийнятті будь-якого рішення, яке стосується моєї праці тут. Нагадаю вам ці слова: «Захищати свободи в Україні. Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну та світ, налагоджувати громадський діалог задля зміцнення суспільної довіри, розвитку громадянської відповідальності, української мови та культури, особистості та українського народу».

Що сталося на Євробаченні? По-перше, велике і якісне свято молодої української культури, яке привернуло увагу до платформ Суспільного аудиторію, яка про нас нічого до цього не знала.

Збіг технічних та людських помилок призвів до плутанини підчас оголошення результатів. А нестача суспільної довіри загалом серед українців перетворила реакцію певної частини публіки в кампанію по дискредитації Суспільного, деяких артистів, міжнародних аудиторів та мене особисто.

Але загалом сталося приблизно те саме, що і декілька тижнів назад під час шведського національного відбору на Євробачення, оголошення переможців Оскару у 2018 році, тільки в меншому масштабі. Проте реакція шведського та американського суспільств не була схожу на нашу. Чому реакція українців настільки різка?

Бо це сталося посеред небувалого загострення в війні, коли наші нерви напружені, а російські інформаційні війська ведуть численні атаки для того, щоб поселити розбрат між нами. І музичний конкурс, який має об’єднувати українців, в черговий раз нас роз’єднав.

Чому? Бо він справді важливий для нас. Хоч це і не так для більшості розвинених суспільств. Але для України важливий, я це приймаю. Щороку ми займаємося культурною євроінтеграцією, обираючи артиста, що репрезентує нашу країну, наші уявлення про самих себе. Нам подобається перемагати на Євробаченні. Коли нам аплодує Європа. В решті решт, в нас не так багато національних музичних свят.

Це занадто великі очікування. Чи повинні взагалі бути якісь вимоги до артиста, окрім творчих? Так. Ця людина або люди представляють на міжнародній арені країну у стані війни. І обмеження щодо взаємовідносин та виступів у Росії справедливі. Виступаючи в Росії артист надсилає своїм фанам деструктивний сигнал: ніякої війни немає, це все тимчасово та непорозуміння, музика поза цим.

Але музика і культура, хоч і не мають кордонів, але все-таки не поза політикою. Це мусять нарешті визнати наші музиканти та їхні продюсери.

Пункт у правилах Нацвідбору про обмеження, щодо виступів в РФ тощо – це пропозиція суспільного договору, в умовах, коли держава не може це зробити. Згідно цих правил цього року ми не розглядали заявки декількох дуже відомих виконавців, що надійшли. Ці виконавці мали всі шанси на перемогу у конкурсі і могли притянути багато мільйонів своєї аудиторії до Суспільного хоча б на декілька годин. Але у своїх рішеннях ми завжди керувалися презумпцією довіри і виходили зі своїх повноважень. На жаль, нашою довірою скористалися і цьому немає виправдань. Тоже мені та оргкомітету не вдалося запобігти черговому скандалу. При цьому ми діяли в строгій відповідності до правил та законів України.

Можна зробити правила ще жорсткішими, додати в склад оргкомітету представників СБУ та прикордонників та вписати в правила весь кримінальний кодекс та Біблію. Чи залишаться в країні артисти та члени журі? Це призведе до повної деградації конкурсу.

Я вважаю, вихід в тому, щоб вчитися прощати. Не тільки кенселити (відміняти) людей – це легко, але і приймати назад. Особливо тих, хто визнав свої помилки. Це збагатить Нацвідбір, бо таких артистів, будемо відверті, у нас в країни дуже багато. Це збагатить країну, бо таких людей в нас ще більше. Механізми реабілітації, моральної амністії з урахуванням строків давності проступку мусять бути у правилах. Я хочу жити в країні, де помилку можна допустити і можна виправити.

Але застерігаю команду, яка працюватиме далі, що ситуація буде погіршуватися і ставати гіршою. Якщо ми не запропонуємо діалог, який напрацює нову суспільну згоду. Вона допоможе нам не тільки засуджувати українців, які не відповідають моральним вимогам окремих соціальних груп, але і приймати їх назад за певних умов. Бо кожен українець дуже важливий в ці часи (та і завжди).

Я хочу підтвердити свою готовність піти у відставку. Разом з цим хочу подякувати своїй команді, колегам по правлінню. Мені не соромно – я пишаюся тим, що було зроблено за ці два роки моєї роботи на Суспільному. Ми побудували дві великі сучасні студії там де телевізійне життя, здавалось, зупинилося назавжди, почали безпрецедентне технічне переоснащення телевізійного виробництва, запущено величезний проєкт по ревіталізації архівів за майже 100 років, знято серіал «Колапс», який ще довго буде орієнтиром в якості для філмейкерів Суспільного. Я залишаю зростаючі національні канали (Перший – на 52%, Культура – на 120%) та команду дирекції телебачення, яка готова до виконання найважчих задач у найстисліших умовах.

Я бажаю вам удачі і прошу свої колег ніколи не ставити інтереси компанії вище інтересів суспільства. Суспільне не може йти на поводу у окремих соціальних груп і піддаватись інформаційним атакам. Суспільне має задавати порядок денний.

Дякую за довіру.

Читайте також матеріали «Главкому»: