Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Розчаровує, засмучує та дратує. Чому відбувається деградація української музики

    • Анатолій Матвійчук

      Народний артист

    • Розсилка
    Розчаровує, засмучує та дратує. Чому відбувається деградація української музики

    І якби ж то не було довкола талановитих композиторів, поетів, світлих голів і чистих душ! Вони ще є. Але дорога на велику сцену їм закрита за визначенням

    Це цілком нормально, коли у людини є музичні смаки і уподобання і вона може притомно пояснити, за що вона любить той чи інший стиль, або того чи іншого виконавця.

    Це природньо, що у кожного покоління свої пісні від яких хочеться плакати, сміятись чи танцювати. Людина, яка не любить музику й пісні, викликає у мене стурбованість...

    Але з якогось моменту я відчув, що не сприймаю музику, яка сьогодні вивергається на мене потоками з музичних телеканалів і фм-станцій. Вона розчаровує мене, засмучує, іноді відверто дратує своєю примітивністю чи брутальністю. Моя душа налаштована на інше...

    Я не з тієї категорії слухачів, у яких лише два критерії - «прикольно» або «відстой», тож завжди намагаюся розібратися у своїх рефлексіях, тим більше коли є привід.

    Нині таких приводів достатньо.

    Ось зовсім свіжий. Сиджу в журі фестивалю - слухаю юних вокалістів і з тривогою розумію: більшість із них взагалі не має поняття, що є конкурсна пісня? Що в ній має бути розвинена мелодія, де можна показати вокальний діапазон, з певною драматургією в аранжуванні, з хорошим розумним текстом, який торкається душі і претендує на поезію. Усього цього більше нема. Зате є з десяток «хітів» наших модних рок-музикантів, які переспівуються дітворою на всі лади. І в цьому аматорському виконанні вилазить уся мелодійна недосконалість цих творів, уся їхня убогість, еклетичність і вторинність аранжувань, здертих із західних прототипів. А ще врахуйте, що співаються вони майже дитячими живими «не відтюненими» в студії голосами, що посилює жахливий ефект несприйняття цих шедеврів...



    Ні в якому разі не звинувачую цих початкуючих артистів. І навіть їхніх педагогів, які просто пливуть за течією, висмикуючи з ефірів новомодні композиції, і даючи їх дітям та підліткам для виконання. Це не їхня вина - це наша спільна біда. Вона говорить лише про одне - на що перетворений наш музичний ефір - і чим це все закінчиться. Бо черпати з нього сьогодні небезпечно.

    Ви помітили, що наші олігархічні канали не залишили нам жодного вибору - всюди панує попса і рокешник, які ще так-сяк цікаві за формою, але абсолютно порожні за змістом? Такий собі музичний поп-корн у яскравій звуковій та світловій упаковці, на який западають молоді меломани.
    Багатожанрові цікаві концерти зникли зовсім, серйозна фахова, аргументована музична критика також...

    Основні критерії нині - несподіваність, яскравість, епатаж, привернення уваги будь-якою ціною. Технології давно відпрацьовані - не хочеться тут на них зупинятись.
    Все більше «шедеврів», де все тримається лише на яскравому аранжуванні, а все інше - окремі еклектичні фрази, вигуки, нескінченні повтори пустих слів...

    Складається враження, що ця деградація спеціально генерується десь зверху людьми, завдання яких знищити гарний смак, будь-які культурні та національні традиції України. Адже ніде в ефірі не присутня ретроспектива - нема з чим порівняти, як було, і як є нині...

    Те, що ми деградуємо культурно відчутно, коли є з чим порівнювати. Приміром, на фестиваль «Мистецькі барви», звідки я щойно повернувся приїхало кілька юних білоруських виконавців, які мене приємно здивували своїм репертуаром - сучасними дуже мелодійними і розлогими піснями з поетичними текстами білоруською мовою. Це були живі пісні, в яких відчувалася Душа, розумієте!? Її ніколи не замінять модні аранжування та іміджеві штучки...

    Одразу перескочу на нинішнє «Євробачення» - здається, цей конкурс для наших менеджерів остаточно перетворюється на якийсь абсурдний ярмарок кричущого маркетингу і англомовного «випендрьожу», де не лишилось місця індивідуальності, природності чи душевності, а лише шалене намагання потрапити в тренди, здивувати, перемогти будь-якою ціною. Усі давно забули, що колись на «Євробаченні» панувала Пісня і високі критерії задавали найкращі мелодисти усіх часів - квартет «АВВА»...

    Висновок один. Наш інформаційний олігархічний простір давно перетворився у надзвичайно токсичне середовище, перенасичене перевертнями і мутантами, там не приживаються по справжньому талановиті особистості, які здатні підняти планку і повернути сенс і зміст у цей нескінченний процес продукування комерційних проектів, відвертого дилетантизму і кричущої бездуховності.

    І якби ж то не було довкола талановитих композиторів, поетів, світлих голів і чистих душ! Вони ще є. Але дорога на велику сцену їм закрита за визначенням. Змінюйся або..

    Назавжди приречений ти до відстою,
    Коли ти не хочеш дружити з попсою...

    Джерело: блог Анатолія Матвійчука

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Ігор Ейдман
    Ігор Ейдман

    Соціолог

    Ірина Геращенко
    Ірина Геращенко

    Народний депутат України, віце-спікер

    Тарас Чорновіл
    Тарас Чорновіл

    Журналіст, політичний діяч

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ