Росіяни вкотре з легкістю «втекли від свободи»

Дивлюся, з якою пристрастю росіяни відмазуються від відповідальности за війну і не можу стримати сліз розчулення.

З одного боку, щось таке, як «колективна відповідальність», певна річ – пережиток старих часів. І її нікому ззовні накинути неможливо, бо це начебто несправедливо. Ну, бо ж ґвалтували і вбивали в Бучі не всі. І не всі бомбили Харків і Маріуполь. Але суть у тому, що не для всіх соціяльних утворень це пережиток старих часів.

Просто в Росії принципово неможлива будь-яка інша відповідальність, окрім колективної. Бо якщо в Росії ця «відповідальність» розмита і стосується лише обраного числа фігурантів, то це взагалі не про відповідальність, а про звичайне покарання винних.

З другого боку, щось таке, як відповідальність, стосується зрілого суспільства. Суспільства, яке принципово здатне якщо не усвідомити провину, то прийняти її і розділити. Відповідальність стосується суспільства врешті-решт.

А в Росії суспільства немає. Там уже навіть його слідів немає. У дев'яності його намагалися створити, але це їм чомусь не вдалося. Вони знову вкотре з легкістю «втекли від свободи», капсулювались і традиційно наїжачилися на весь світ. Бо так звично, бо вони конформісти, бо вони безхребетні. Тому західні санкції там сприймають саме як покарання.

Покарання не за те, що вони винні і що це частина – о, так! – колективної відповідальности, а за те, що вони обрані зі своєю ідентичністю й обтяжені священною колективною місією, як їм кажуть по телевізору.

Причому і перше, і друге – категорії пластичні, а взаємне перетікання між ними – лише питання вікового переходу: школа-тюрма-армія-ґражданка-пенсія. Мало хто там доживає без відбитого телевізором мозку до старости.

У такій системі нема і не може бути жодної відповідальности просто тому, що термін «відповідальність» незастосовний до них. У 84% це люди, позначені хворобами апатії, соціопатії і психопатії різної міри. Можна всі ці хвороби виправдовувати перебігом історичного процесу, але нам від цього точно не легше. Просто так є – і куріть бамбук.

З третього боку, колективно відповідальні вони перед нами й усім світом саме тому, що не вони, огидні та бридкі – породження путіна, а путін – їхнє породження і чітке віддзеркалення. Ця відповідальність не влазить у жодні прийняті людством конвенції, бо Росія не має горизонтального виміру.

Усе там – як у древніх сатрапських соціяльних структурах, умовно кажучи, «перського» походження з елементами цезарепапізму та ординства. Хребет цієї країни формується соціяльно безхребетними. Люди там – лише розхідний матеріял, позбавлений рис індивідуальности. І їхня «провина» в наших очах – у тому, що вони не мають одразу кількох соціяльних органів. Це як звинувачувати рибу в тому, що вона не збирає мед.

А отже, зрештою, «вийняти» з них щось таке, як відповідальність, не матиме жодної перспективи і сенсу. Вони не мають власне того, що ми називаємо «цінностями». Те, що називають «цінностями» самі росіяни – лише зашкарублі елементи їхньої ідентичности, які більшою мірою живляться історичними мітами, а не фактами реальности. Тому, як і в кожній примітивній мітології, нічого, крім деструкції через мазохістську самодеструкцію, вони світові запропонувати не можуть. А підтвердженням цього є монструозне свято Побєди, що ось-ось у них настане.

Висновок з усього такий, що вони колективно відповідальні за замовчуванням як плем'я з вождем на чолі, на якого як на злого ідола принагідно можна списати все погане, але водночас колективно безвідповідальні, бо ніколи не стануть суспільством.

І це пат, дорогі мої друзі, з якого може показати росіянам вихід лише остаточна, дзвінка і кривава катастрофа їхнього культурно-історичного проєкту.