«Оскар» для Навального. Чи є тут зрада?

Oscar, звісно, клоака однодумців ще та, але особисто мені здається, що наша реакція на призи для документалки «Навальний» і «На Західному фронті без змін» дещо хвороблива. Зрештою, будь-які наші реакції хворобливі, бо було би дивно, якби було інакше. І прикрість для нас головна в тому, що західний світ усе-таки не весь, не завжди і не цілком крутиться навколо України навіть у цій доленосні для нас часи.

Але я переконаний, що в цьому рішенні можна знайти певну політичну логіку, що служить таким собі «нобелем для солженіцина чи бродського». Правильно написала Тетяна Кохановська: їм здається, що й далі існує СССР, а отже, слід діяти в логіці «холодної війни» та всіляко вихваляти персон і тенденції, що підважують наявний у росії режим.

Крім того, Навального як фігуру жорстко прив'язують до Заходу саме сьогодні, коли він у тюрмі. З одного боку, розхитують путінський режим (те, що там палає, видно навіть з Оболоні), з другого – пов'язують Навального із Заходом.

Є ще третій бік: вони роблять ставку на свою ілюзію змін у росії. Не думаю, що оте «лівацтво», що критикується нашими людьми сьогодні в кожному другому записі, таке вже дивне чи ганебне. Це звична поведінка західних еліт – витискати якісь можливості з ілюзій і породжувати ілюзії. А кінематограф – це світ, цілком сплетений з ілюзій. То чому б і не помріяти про якусь персоніфікацію альтернативи путіну?

І певна річ, у стратегічному плані вони програють. У тому сенсі, що жоден modus vivendi в росії від цього не зміниться. Але в тактичному плані, для ефекту «тут і тепер», кожне таке рішення шкодить тотальності російської єдности, яку путін гарячково конструює своєю священною війною проти Заходу. Він росіянам каже: «ідьот война народная». І тут на прю з ним стає Голлівуд і пропонує альтернативу. Не якась «башня крємля», неназвані олігархи чи «контора».

Чи зможуть путін і система перемогти Голлівуд? Ні, не можуть. Чи здатен Голлівуд бути інструментом для розхитування внутрішньої російської ситуації? Здатен. Він таким займається постійно. Згадайте «Don't Look Up» перед самим початком повномасштабної війни. Ніхто не може оцінити впливу цієї стрічки на західні суспільства якраз напередодні 24.02.2022. А він точно був. Такий-от неконкретний, «ілюзорний», невидимий, але був. «Загроза кінця світу походить від росії, погляньте нарешті вгору, будьте пильні».

Такі цеглинки якраз і складають те, що ми звикли називати «громадською думкою». Тепер у всього Заходу є ілюзія, що всередині росії існує альтернатива. Ба більше, Захід переконаний, що потрібна не одна альтернатива, а сонм альтернатив, які підважать і розхитають цей тупий фашизоїдний брехливий моноліт. Клин клином вибивають. Тому тільки ілюзія – тільки гардкор.