Політична відставка голови Національного банку дискредитує Україну

1 липня Президент України Володимир Зеленський зустрівся з очільником Національного банку України (НБУ) Яковом Смолієм і попросив його подати у відставку. За словами Смолія, президент повідомив, що у нього немає вибору в цьому питанні. Колишній голова НБУ також заявив, що його відставка стала кульмінацією тривалої кампанії, коли команда Зеленського регулярно зловживала своїми повноваженнями, висуваючи вимоги до НБУ та підриваючи його інституційну незалежність. Це стосувалося закликів знизити ставки, одночасно дозволяючи зростання інфляції та ослаблення гривні.

Ці звинувачення співпадають із публічними заявами Зеленського. Український лідер публічно підтримав обмінний курс 30 гривень за долар США, що приблизно на 11% нижчий від поточного курсу. Зеленський стверджує, що це було б добре для експортерів та сприяло б розвитку українського виробництва. Йому варто було сказати про те, що слабша валюта може спричинити цілу низку небажаних економічних наслідків, включаючи помітне скорочення витрат і міжнародної мобільності пересічних українців.

Незважаючи на те, що підхід Зеленського до грошово-кредитної політики викликає низку питань, вимушена відставка голови НБУ також викликає тривоги більш фундаментального характеру. В інтерв'ю Смолій детально розповів про політичний тиск, який, за його словами, змусив його піти у відставку 1 липня. «Вони хотіли дискредитувати керівництво Національного банку та замінити його людьми, яких можна контролювати», — заявив він.

Це прагнення до насичення ключових установ лояльними людьми стає все більш помітною рисою президентства Зеленського. Мабуть, найвідоміше, Зеленський призначив друга дитинства та близького товариша Івана Баканова головою Служби безпеки України. Такий крок багато хто вважав безпрецедентним, а СБУ цього тижня вступила в суперечку з приводу нещодавньої відставки Смолія з Національного банку. Після того, як попередниця Смолія Валерія Гонтарева публічно розкритикувала цей крок, СБУ опублікувала заяву, в якій забороняє коментарі про те, що «може зашкодити національній безпеці країни» або «негативно вплинути на ситуацію в країні».

Зважаючи на тривалу кампанію залякування, спрямовану на Гонтареву, Смолія та інших посадових осіб НБУ, подібні втручання з боку служб безпеки країни не можуть мати успіху, але можуть впливати на свободу слова. Це неминуче сприяло зростанню занепокоєння щодо прихильності нинішньої влади до основних демократичних принципів.

Схильність Зеленського до політично лояльних призначень також була очевидним на початку цього року, коли генпрокурора Руслана Рябошапку було звільнено парламентом, лише за півроку після вступу на посаду. За словами Рябошапки, найбільша його помилка полягала в тому, що він вирішив зосередитись на реформуванні органів прокуратури, а не на політично мотивованих справах проти колишнього Президента України Петра Порошенка. Щоб забезпечити достатню парламентську підтримку для усунення Рябошапки, депутати Зеленського об'єдналися з прокремлівською опозиційною платформою — За життя. З того часу наступниця Рябошапки відкрила велику кількість справ проти Порошенка.

Невпевненість щодо ставлення Зеленського до верховенства права та інституційної незалежності не сприяє економічним перспективам України. Без верховенства права не може бути права власності. Тим часом, якщо Національний банк не є незалежним, економіка стає заручником вузьких політичних інтересів. За таких обставин ані вітчизняні, ані іноземні інвестори не будуть зацікавлені в Україні. Міжнародні партнери країни також матимуть підстави зробити паузу перед поглибленням своєї діяльності.

Це ніде не є більш очевидним, ніж у стосунках України з Міжнародним валютним фондом (МВФ). МВФ давно висловлює високу оцінку Національному банку України і однозначно наполягає на постійній незалежності НБУ. Ця позиція чітко прозвучала у заяві, що супроводжувала новини про нову програму МВФ у розмірі 5 мільярдів доларів для України у червні 2020 року. Необхідно зберегти незалежність центрального банку, а грошово-кредитна та валютна політика повинні продовжувати забезпечувати стабільний приріст у контексті режиму орієнтації на інфляцію, одночасно дозволяючи впорядковане коригування валютного курсу та запобігання стресу ліквідності, - йшлося у повідомленні.

Зеленський неодноразово підтверджував свою підтримку незалежності НБУ, в тому числі у зобов'язаннях перед МВФ. Він продовжував це робити останніми днями на тлі відставки Смолія, але такі твердження зараз не користуються довірою. Чому хтось повинен сприймати українського лідера чи його слово серйозно, коли він порушив суть своїх обіцянок перед МВФ протягом кількох днів після отримання початкового траншу на суму 2,1 мільярда доларів?

Наразі в Києві триває спекуляція щодо особи чергового голови НБУ. Оптимісти сподіваються, що розумне призначення може допомогти пом’якшити негативний вплив відставки Смолія. Але, незалежно від того, хто очолить Національний банк України, він опиниться в умовах загрози реального чи потенційного політичного втручання. Зеленський та його команда дискредитували себе, порушуючи незалежність НБУ, і цю шкоду не можна легко відмінити.