Напередодні. Чому варто зараз підтримати Зеленського

Завтра Президент України Володимир Зеленський відправляється з державним візитом у ФРН, наприкінці місяця – до США. М'яко кажучи, не в найпростішій політичній обстановці і всередині країни, і зовні.

Путін відклав на час плани масштабного вторгнення вглиб України, але до останнього свого подиху у владі він не відмовиться від цієї злочинної мети – знищення української державності. Для Путіна і його оточення ця надцінна для них ідея стала метафізичним сенсом існування їх мафіозної держави.

Останнім часом, особливо після Женевського саміту, антиукраїнська риторика вищого керівництва РФ стала помітно жорсткішою. Складається враження, що Кремль з глибоким задоволенням сприйняв підсумки зустрічі. І, дійсно, на своїй пресконференції Путін буквально вилискував від самовдоволення і відчуття тріумфу. Він ропочав її з ефектного, але, здавалося б, ризикованого фокусу: «Наскільки я зрозумів, пан Байден вважає виконання Мінських домовленостей єдиним способом досягнення миру на Донбасі».

Яке ж було здивування поважної публіки, коли через півтори години, підсумовуючи свою прес-конференцію Джо Байден повторив анонсовані і ніби продиктовані Путіним слова.

Ці окремі пресконференції Путіна і Байдена 16.06.21 увійдуть в антологію ганьби Америки поряд зі знаменитою спільною прес-конференцією Путіна і Трампа в Гельсінкі 16.07.18.

Кремль надає спецоперації «Виконання Мінських угод» величезного значення. Не виконуючи базових положень Мінських домовленостей (припинення вогню, виведення іноземних військовослужбовців), Москва прагне використовувати власну інтерпретацію МУ як інструмент руйнування української державності.

Кремлівська спецоперація – це класичний шантаж терористів. Мовляв, доки ви:

• не будете виконувати наші політичні вимоги;
• не зміните вашу Конституцію;
• не легалізуєте наш військово-терористичний плацдарм ОРДЛО в українському правовому і політичному полі;
• не введете наших «моторол» в українські органи влади;
• не приєднаєте Україну до ОРДЛО, до того часу ми будемо продовжувати вбивати ваших військовослужбовців на лінії зіткнення сторін.

Найважливіший елемент спецоперації – міжнародна ізоляція Києва, а в ідеалі підключення до тиску на Україну її ж західних союзників під фальшивим приводом «відновлення територіальної цілісності України»: формула Штайнмайера, кластери Макрона тощо. Вишенькою на торті маніпуляції Заходом стала фраза, яку Путін видавив з Байдена 16.06.21.

Вона прозвучала у Женеві, хоча була підготовлена ще у Вашингтоні пропутінським лобі всередині адміністрації Байдена, а натхненником і координатором цього називають колишнього держсекретаря Джона Керрі, який взяв собі для прикриття посаду радника з питань клімату. Може бути, зараз він вже летить до Москви, аби отримати у домінантного самця свіжі інструкції перед зустріччю Байдена із Зеленським? У того самого Ріббентропа нашого часу, який в інтерв’ю державному телебаченню поклявся «не дозволити Зеленському зіскочити з гачка Мінських угод».

«Не дозволити зіскочити» мовою пітерських кримінальників означає приєднати ще й Байдена до хору корисних буржуазних ідіотів: «Виконуйте Мінські угоди!», а вже потім, ніби під тиском світової громадськості, почати примушувати Україну до виконання МУ.

16 червня було успішним кроком Кремля в цьому напрямку. Але, повернувшись додому, Байден зіткнувся з різкою критикою. Причому, «слабаком» його почали виставляти не тільки республіканці, але і значна частина демократичного істеблішменту (сенатори, конгресмени провідні колумністи і аналітики). З’ясувалося, що розколотий американський політикум – єдиний, принаймні, щодо двох питань: вкрай негативнго ставлення до путінського режиму і unwavering (як любить повторювати сам Байден) підтримка незалежності України.

У цій атмосфері вирішальною стає позиція самої України, її готовність твердо протистояти пропутінському лобі у Вашингтоні, в тому числі, можливість опонувати і позиції Байдена, яку він висловив у Женеві. Американські політики не можуть бути більш проукраїнськими, ніж сама Україна. США і Захід в цілому повинні почути єдиний голос патріотичної більшості українського суспільства.

Це більшість, на жаль, розколота сьогодні гострим конфліктом між прихильниками Петра Порошенка і прихильниками Володимира Зеленського. Але на даний момент президентом є Зеленський, і він буде представляти у світових столицях України в момент безпрецедентного тиску на неї з боку держави-агресора.

У мене є друзі в обох таборах. Я закликаю їх забути в цей історичний час про всі образи, нанесені один одному. Тим більше, забути про безглузді суперечки і взаємні звинувачення навколо Мінських угод. Свого часу вони зупинили велику війну і зафіксували зобов’язання Путіна піти з Донбасу. З того часу він тисячі разів довів, що ніколи ці домовленості не виконає, а його плани – зовсім інші.

Усі внутрішньополітичні розбіжності в Україні можна, слава Богу, розв’язати на вільних виборах у вільній країні. Мої постійні читачі можуть нагадати мені про публікації, в яких я різко критикував Президента Зеленського. Я не відмовляюся від слів, сказаних тоді.

Але завтра в Берліні, а потім у Вашингтоні Зеленський буде представляти всю Україну, що протистоїть ворогові, який заперечує саме існування української держави і українського народу. Тому побажаємо йому мужності, мудрості і успіху в протистоянні путіноїдам усіх мастей.

Андрій Піонтковський, для «Главкома»