Шантаж провалився. Три головні поразки Путіна

З'явилися одразу два повідомлення, що свідчать про те, що Путін, мабуть, хоче зіскочити зі сходів ескалації конфлікту з Заходом. По-перше, зробивши вже масу військових злочинів, Кремль, нарешті, зрозумів, наскільки жахливо його поведінка сприймається не тільки західними «партнерами», а й усією світовою громадськістю. Люди вмикають телевізор і бачать загибель жителів Алеппо в прямому ефірі.
Міністерство оборони РФ оголосило, що з 10-ї ранку сьогодні тимчасово припиняються бомбардування Алеппо. І, по-друге, Меркель підтвердила, що вона все-таки приймає завтра «нормандську четвірку». Після низки її заяв про те, що зустрічатися є сенс, тільки якщо Росія погодиться виконувати базові угоди в галузі безпеки і в першу чергу припинення вогню на лінії поділу сторін, думаю, що саме цей пункт, без якого неможливо жодне просування з інших питань, і, буде, перш за все, обговорюватися на зустрічі 19 жовтня в Берліні.
Україна повинна домагатися (і зараз це набагато легше для неї) виконання Москвою вимог, сформульованих в останніх двох резолюціях ПАРЄ. На мою думку, ці тексти, якими в принципі зобов'язані керуватися виконавча влада Франції та Німеччини, відображають усі ті положення, на яких Україна наполягає протягом останніх двох років.

У резолюціях ПАРЄ чітко йдеться про те, що Росія не виконує базових угод про перемир'я, нарощує військову присутність на окупованих територіях і не збирається передавати Україні контроль над кордоном. До речі, все це тепер підтверджується заявами самого Путіна. Два роки він займав позицію: «Їх там немає». А ось заманюючи в Росію інвесторів, він проговорився, що ми були змушені надати підтримку російськомовному населенню. Тобто визнав військову участь Росії в цьому конфлікті.
Жодних дивідендів від загострення конфлікту Путін отримати не зміг. Він зазнав три фундаментальні поразки в конфронтації з Заходом.
По-перше, найболючіше – це поразка в Україні. Навіть не військова. Зрозуміло, що і у військовому відношенні Росія нездатна на великомасштабну операцію, тому що вона спричинить такий рівень втрат, який буде неприйнятним для російського суспільства. Але найфундаментальніша поразка Кремля в Україні метафізична – ідеологія «російського миру» була відкинута російським населенням України, яке залишилося здебільшого вірним українській державі та її європейському вибору. І росіяни так само б'ються з агресором в АТО, як і етнічні українці.
Друге – провалився ядерний шантаж Кремля щодо Прибалтики. Путін погрожував Заходу, що якщо його «зелені чоловічки» з'являться в Прибалтиці, а НАТО прийде на допомогу балтійським державам, то він застосує ядерну зброю. Саміт НАТО в липні відповів не лише на словах, а й на ділі, що альянс буде захищати Прибалтику, і цей шантаж провалився.
І, нарешті, уявна перемога Путіна в Сирії, де так, дійсно, він розмазував по стінці американців, нещасний Керрі бігав за Лавровим і про щось його вмовляв. А Путін тим часом послідовно знищував і продовжує фізично знищувати опозицію, яка орієнтувалася на Захід і яку намагалися підтримувати американці. Але ця так звана перемога обернулася для нього клеймом військового злочинця. Власне, навіть не тільки для нього, а й для всієї Росії.
Три великі зовнішньополітичні поразки... Шантаж провалився. Реальної ядерної війни кремлівські мільярдери не хочуть. Не для цього вони збирали свої скарби. Отже, треба зіскакувати і шукати, як про це пишуть близькі до Кремля аналітики, якесь «нове мирне співіснування».
Важливо, щоб, торгуючись про таке «співіснування», Захід не пішов на якісь поступки за рахунок України. Будемо дуже уважно спостерігати за переговорами 19 жовтня в Берліні.