Межу економічної безпеки ми вже перетнули

Підсумки розвитку економіки України за період 2012 року показали, що кризова ситуація, яка розгортає свої позиції як в єврозоні так і на азійських ринках, все активніше охоплює простори України. Динаміка ВВП України у 2012 р. залишається нестійкою, із формуванням з другого півріччя низхідних тенденцій. У першому кварталі 2012 р. приріст ВВП становив 2% до відповідного період

у попереднього року, у другому кварталі темпи приросту зросли до 3%, забезпечивши зростання ВВП за перше півріччя на рівні 2,5%. Проте у третьому кварталі динаміка ВВП помітно погіршилась. ВВП України за III квартал 2012р. порівняно з III кварталом 2011р. (у постійних цінах 2007р.) становив -1,3%, а з II кварталом 2012р., з урахуванням сезонного фактору, (– 1,1%). За підсумками року можна очікувати ВВП на рівні 0. У 2008 році ми мали 2.3%.

Економічне відновлення у 2011 році забезпечувалось передусім галузями реального сектору економіки, серед яких ключові позиції мали переробна промисловість, сільське господарство і будівництво. У 2012 р. ситуація дуже змінилась. Можна стверджувати, що деякий приріст ВВП у першому півріччі 2012 р. сформовано насамперед сировинними галузями (добувна промисловість та сільське господарство), а також сферами транспорту і торгівлі, що пов’язано з підготовкою і проведенням Євро-2012. Ніяких реформ та структурних трансформацій не відбувалося.

У 2012 р. тривало погіршення структури інвестування промислового виробництва, в якій випереджаючими темпами зростала частка базових галузей. За І півріччя 36% промислових інвестицій було спрямовано у добувну промисловість, з них 27% - у добування паливно-енергетичних корисних копалин, 22,4% склала частка виробництва електроенергії, газу та води, 10,3% - металургії. Водночас, низьке інвестиційне забезпечення переробних галузей (зокрема, лише 7,7% промислових інвестицій було спрямовано у машинобудування) формує ризики для удосконалення структури економіки за рахунок підвищення частки високотехнологічних виробництв. Все це тільки заморожує олігархічну структуру економіки і гальмує модернізаційні процеси.

Вже зараз бачимо, що зростання промислового виробництва за підсумком січня-вересня сповільнилося і становило мінус 1.2 відсотка (0,4 відсотка у січні-серпні 2012 року), що є найнижчим кумулятивним показником поточного року. (Вересень 2012 року до вересня 2011 року – мінус 7%).

Щоб хто не говорив, але економіка України як і в попередні періоди не була підготовлена до такого різкого спаду. Можна сказати, що пролог кризи запущено. Хоча теперішня влада мала відносну передишку – запас міцності й можливості для реформування економіки та здійснення структурних змін більше двох років. Однак ніяких змін не відбулося. Обмежене кредитування реального сектору економіки та високі процентні ставки за кредитами стали каталізаторами уповільнення економічного зростання. Ці явища посилюються девальваційними тенденціями на валютному ринку багатьох країн світу, в той час як курс гривні відносно долара США утримується на фіксованому рівні впродовж тривалого періоду, що негативно впливає на конкурентоспроможність вітчизняної продукції та супроводжується втратою ринків збуту – як зовнішніх, так і внутрішніх. У поточному році на розвиток промисловості також впливають негативні процеси, що супроводжуються відновленням рецесійних тенденцій у окремих країнах Європи та формуванням низької цінової динаміки на українські товари на зовнішньому ринку. Найбільшу глибину падіння демонструють галузі переробної промисловості, в тому числі і переробки сільськогосподарської продукції.

Вже третій місяць поспіль триває скорочення обсягів виробництва і в сільському господарстві, що є рідкістю для літнього та початку осіннього періоду, коли проходять основні роботи по збиранню врожаю. Індекс обсягу сільськогосподарського виробництва у січні-вересні порівняно з відповідним періодом 2011р. становив 95,4%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – 92,2%, у господарствах населення – 98,2%.

Суттєво зменшуються обсяги транспортних перевезень. За січень-вересень 2012р. підприємствами транспорту перевезено 574,4 млн.т вантажів, що становило 96,6% від обсягу перевезень вантажів у січні-вересні 2011р.

Викликає серйозне занепокоєння стан справ в сфері будівельної діяльності. У січні-вересні 2012р. підприємствами України виконано будівельних робіт на суму 42,1 млрд.грн., що у порівнянних цінах становить 90,9% до обсягів будівництва у відповідному періоді попереднього року. Спад виробництва сформований передусім скороченням обсягів будівництва будівель та споруд на 10,6%, а також установлення інженерного устаткування будівель та споруд на 4,2%. Це відбулося у зв’язку із завершенням спорудження основних об’єктів до Євро-2012 і підтвердило висновок експертів, що основним чинником, що забезпечив зростання обсягів робіт у будівництві в 2011 році, було спорудження об’єктів до Євро-2012 та реконструкція дорожньої інфраструктури, відтак цей чинник матиме обмежену у часі дію. Основними проблемами розвитку будівництва залишалися: збільшення собівартості будівельних робіт через подорожчання основних складових будівництва. Так, з метою підтримки рівня рентабельності будівельні компанії підвищували вартість робіт та послуг, що негативно впливало на динаміку попиту з боку замовників; збитковість будівельної діяльності, що зменшує інвестиційну привабливість галузі (кількість збиткових підприємств від загальної кількості підприємств будівельної галузі становила більше 55%); досить повільне зростання довгострокового кредитування, що обмежувало можливості для нарощування фінансування інвестиційних проектів; тривале скорочення обсягів наданих кредитів домашнім господарствам та нефінансовим корпораціям на придбання, будівництво та реконструкцію нерухомості, що впливало на зниження попиту на об’єкти нерухомості ).

Зазначені тенденції динаміки ключових видів виробничої діяльності дають підстави говорити про стагнаційний характер розвитку української економіки в 2012 р.

Існує фактично нульова інфляція, що пов’язана з постійним зниженням купівельної спроможності українців. Затяжна тривалість дефляційних процесів на протязі чотирьох місяців може свідчити про зниження купівельної спроможності населення та підвищення рівня адміністративного втручання в економіку. Настрої громадян залишаються стабільно песимістичними. У свою чергу падіння споживчого попиту свідчить про зростання бідності в країні та зміну структури споживання. Населення змушене купувати дешеві товари, а в структурі продовольчого кошика частка споживання картоплі, круп і хлібобулочних виробів складає вже майже 50%.

За січень-серпень 2012р. експорт товарів склав 45267 млн.дол. США, імпорт – 55367,2 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом 2011р. експорт збільшився на 3%, імпорт – на 6,3%. Від’ємне сальдо становило 10100,2 млн.дол. (за січень-серпень 2011р. також від’ємне – 8167,7 млн.дол.). Швидке зростання дефіциту у зовнішній торгівлі на кінець року може сягнути до 15 мільярдів дол. США. За таких умов підтримувати стабільний валютний курс, не вдаючись до девальвації і без валютних інтервенцій буде важко.

За умов, що складаються в даний час, вже у 2012 році ми матимемо показник зростання ВВП на рівні 0% (у 2008 році – цей показник був вищим 2%), і причин, що у 2013 році щось має змінитися на краще, не видно. Навпаки, основні світові тенденції не є сприятливими для експортоорієнтованих галузей економіки.

Неадекватною сьогоднішньому стану економіки є монетарна політика Національного банку України, яка продовжує стримуючим чином впливати на інфляційний тиск з боку попиту, а також нижчий за потенційний рівень внутрішнього споживчого попиту. Крім того, ситуацію, яку ми маємо сьогодні з погляду інфляційної складової можна вважати як так звану відкладену інфляцію, що може мати досить не прогнозовані наслідки.

Сьогоднішня ситуація також прямо пов’язана з досить жорсткою грошовою політикою Національного Банку України. При цьому, тривала дефляція та фактично нульова інфляція супроводжується стагнацією виробництва. Через наростання загрози світової фінансової кризи та внутрішні економічні протиріччя існує загроза суттєвого подальшого зменшення обсягів виробництва в базових галузях промисловості.

В теперішніх умовах потрібно НЕГАЙНО вдаватися до методів регулювання економіки засобами монетарної політики (кредитування економіки) навіть через збільшення дефіциту держбюджету. Якщо такі заходи будуть вжиті, зростання економіки може пожвавитися, але одночасно почнеться і зростання цін. Однак, вирішальним фактором, що впливає на економіку в цілому, є політичний. Це стримує інвестиції, інноваційні процеси та модернізацію економіки в цілому. Крім того, про подальше зростання інфляції можна говорити й тому, що з боку уряду вже пролунали заяви про те, що після виборів доведеться підвищити ціни на газ для населення і комунальних підприємств.

В даний час варто ретельно проаналізувати уроки кризи 2008-2009 років. Краще вивчити всі помилки попереднього періоду, ніж їх повторювати та ще й свої додавати. Це може мати дуже погані наслідки.

Загалом вважаю, що Уряд Ю. Тимошенко адекватно відреагував на виклики світової фінансової кризи, а здійснені заходи заклали передумови для подальшого економічного розвитку України. Держава не повторила сумного досвіду Ісландії, Греції, прибалтійських та інших країн. Не зупинилося жодне підприємство, фактично без затримок виплачувалась заробітна плата у бюджетній сфері. У І кварталі 2010 року відбулося зростання ВВП на 4,8%, промисловості – (січень–березень 2010 року порівняно з аналогічним періодом 2009 року) – 10,8 %, сільського господарства за аналогічний період – 5,3%. Так, були й помилки. Про них уже багато написано, у тому числі і мною. Бажаю нашим наступникам учитися на чужих помилках. Проте, як показує аналіз, новий Уряд наступає на ті ж граблі.

У серпні–вересні 2008 року - ціна на метал у восьми регіонах світу в середньому впала на 18,3%, ціни на нафту – на 26,5%. Наслідки проявились починаючи з листопада 2008 року. Найгірші періоди промисловість переживала в січні-березні 2009 року коли відбулося значне падіння обсягів виробництва в експортно-орієнтованих галузях. Тобто в експортоорієнтованих секторах економіки внаслідок реалізації стратегій, спрямованих на першочерговий пошук ніш на зовнішньому ринку, та недооцінки внутрішнього, в 2008-2009 рр. спостерігалося уповільнення зростання під впливом комплексу зовнішніх шоків. Як наслідок, за підсумками 9 місяців після зростання виробництва, в металургійній промисловості падіння обсягів становить 0,03%, у хімічному виробництві – 0,5%. Загалом темпи зростання обсягів промислового виробництва вже за підсумками 9 місяців уповільнились до 5,1%.

Наприкінці першого півріччя 2008 року обсяг валового зовнішнього боргу становив 59,9% ВВП, або 100,06 млрд. дол. США. При цьому майже 85% сягає заборгованість приватного сектора економіки. Згідно із дослідженнями, проведеними МВФ, максимально допустимою сумою зовнішнього боргу для країн із низьким та середнім рівнем доходів є 49,7% ВВП; при перевищенні цього рівня ймовірність розгортання фінансових криз становить близько 70%.

Валовий зовнішній борг України до липня 2012 року досяг 74% ВВП. Тобто межу економічної безпеки щодо боргових зобов’язань ми перетнули. Таке боргове навантаження є неприйнятних та ризиковим для країни з перехідною економікою та невисоким рівнем життя. Це підвищує ризики фінансової нестабільності, особливо за умов дії несприятливих чинників зовнішнього та внутрішнього характеру, які можуть активізуватися в умовах недостатнього забезпечення фінансових активів у корпоративному секторі економіки.

Протягом 8 місяців 2008 року Україна досить успішно відбивала всі атаки світової кризи, наприклад, чергове підвищення ціни на газ, високу динаміку зростання цін на нафту та інші ресурси, аграрну інфляцію. Реальне зростання ВВП за цей період становить 7,1%, приріст обсягів промислового виробництва – 6,3, інвестиції в основний капітал збільшилися на 8,2, реальні доходи населення – на 13,7%. На 5,6 млрд. зросли валютні резерви, які на кінець серпня становили 38,06 млрд. дол. США. Але цього позитиву не вистачило, щоб захиститися від кризи, яка прийшла до нас відразу кількома шляхами.

Тому я щиро бажаю, щоб кризу нового періоду Україна зустріла більш підготовлено. Для цього потрібно мати не тільки монолітність влади, яка демонструється в даний час, а монолітність суспільства, діалог, вміння почути один-одного як влади так і опозиції. Якщо результати виборів не сформують хоча б якийсь міст до діалогу – можуть повторитись наслідки 2009 року в ще гіршому варіанті.

Зразу ж після виборів потрібно здійснювати системні економічні реформи, які вже відкладаються тривалий час. Політика модернізації має бути втілена.