Останнє попередження колективному шуфричу

Негарно, незаконно і неправильно бити натовпом одного. От тільки крапка наприкінці попереднього речення чомусь не ставиться.

Що представляє собою колективний шуфрич?

Безпринципність, конформізм, політичне пристосуванство, дерибан державних коштів, використання політичного становища або посад для власного збагачення. А при всьому цьому букетові глибоко відразливих рис наш колективний шуфрич (хоч до хоч післяреволюційний) займається моралізаторством, повчає, є бундючним, зверхнім, зарозумілим, нахабним, цинічним. Він хоче представляти нас в парламенті та керувати нами з адміністрації президента, уряду, міністерств, різних навколобюджетних контор, служб, жеків і тд.

Тобто він хоче і далі наживатися на нас, та ще й так, щоб ми забули про те, що він робив раніше, і оплатили йому його майбутнє... А якщо ми заперечуємо, то у шуфрича є вже напоготові міліція, прокуратура, суд, сбу, податкова. А якщо треба, то і кілька снайперів.

Ну, не нахаба?

То що ж з того, що сьогодні сталося з Шуфричем справжнім, він не заслужив?

Чи отримав він усе, що заслужив?

Але є значно небезпечніше питання: чи отримали усі, хто заслужили?

Як це не парадоксально, але усі ці питання не є риторичними, а дуже навіть практичними, і адресовані вони нашій владі.

І якщо влада не почне хоч якось, хоч на якісь з цих питань відповідати, то нескладно спрогнозувати, що буде далі. І усі ці сміттєві баки з парою синців виглядатимуть досить таки невинно. Не хотілось би. Але хто ж стримуватиметься?