Черкаське зіткнення: парадокси екстремізму

Кожні вибори – це, насамперед, зростання градусу екстремізму. Але, крім того, вибори – це спроба розкласти яйця в різні кошики з тим, щоб залишитись переможцем за будь-яких розкладів.

Черкаське зіткнення якраз і стало реалізацією запитів на екстремізм.

Президент Порошенко намагається об’єднати власний електорат на засадах патріотизму. Але скандал в оборонці, який і став причиною протистояння, спрямований якраз на те, щоб зменшити його підтримку серед патріотів. Навіть заяви БПП про «проросійських реваншистів» у черкаському протистоянні, - це також дань власній електоральній стратегії.

По-суті конфлікт дав нам два рівні конфлікту. Перший: «Нацкорпус-Президент». Перші, позиціонуючи себе як націонал-радикали, протистоянням намагаються показати, що крайні праві налаштовані проти Порошенка. Тим самими дезорієнтуючи електорат, для яких війна з Росією стоїть першим пріоритетом у системі цінностей. В цьому ж контексті пролунала і заява Білецького про розвиток подій – нібито до Порошенка прийшли «поговорити» не радикали, а ветерани АТО. Фактично, у діючого Президента намагаються вибити його основу – патріотично налаштований електорат.

Ймовірно, ініціатори конфлікту розраховують і на його продовження – зокрема, на  те, що влада почне переслідувати Нацкорпус. Але загострення протистояння фактично обнулить стратегію влади «Порошенко – єдиний кандидат для патріотів». Ймовірно, заява про «руку Москви» чи тема «російського націоналізму» засновника Нацдружин – це і є спроба уникнути такого розвитку подій. І зберегти видимість єдності патріотів. Щонайменше, до кінця виборчої кампанії.

Другий: це конфлікт рівня «поліція-Нацдружини». Невідомо чи було це протистояння заплановане чи це був ексцес виконавця. Зіткнення певною мірою є парадоксальним, бо Національний корпус сприймається як політично залежний від міністра МВС. Але чи задуманий був конфлікт чи спонтанний - і одній, і інший стороні важливо було довести свою окремішність. Для того, щоб їх акції не пов’язувались. І кращого варіанту як конфлікт на камери з малою кров’ю не існує.

Логіка протистояння вимагає продовження і поглиблення конфлікту між правоохоронцями та Нацкорпусом. А якщо виходити з гасел протистояння – корупційні схеми в оборонці - то шишки від такого протистояння падатимуть саме на голову Порошенка. Тому не варто виключати ризиків, що піком протистояння цієї виборчої кампанії може стати використання навіть вогнепальної зброї.

І ще одна парадоксальна річ. Такі конфлікти хоча й мають тенденцію до зростання, є водночас і певними запобіжниками до переростання у масові протистояння. Своєрідним спуском пару народного невдоволення. А без критичного невдоволення населення жодні поствиборчі революції не можливі.