Про опитування громадської думки у формі референдуму

Перше. Хотілося б взнати які будуть питання? Двозначні як у «Рейтинга»: «чи треба проводити перемовини у форматі Україна-РФ-ДНР-ЛНР»? Або в стилі суперпопулізму «Ви за те щоб перестали стріляти»? Чи щось серйозніше і змістовніше. І чесніше. «Яку модель капітуляції Ви обираєте: а) віддати лише Крим і надати автономію Донбасу з можливістю накладання у Донецьку вето на рішення Верховної Ради; б) віддати Росії Крим і відмовитись від Донбасу; в) проголосити Україну суб'єктом Російської Федерації; г) («для патріотів») продовжувати затягувати час, позиційну війну і застосовувати спорадичні дії». Якось таке опитування я бачу.

Друге. В українців немає більшості з питань «що конкретно робити» для вирішення проблеми окупації. Є загальні уявлення, на кшталт відновити територіальну цілісність. Є гасла «Донбас-це Україна». І «шоб був мир» - за це всі. А більшість проти того, щоб цей мир був «руським». Але що конкретно треба для цього робити – такого уявлення немає, візьміть будь-яке опитування. А щоб ця більшість була, влада має не питати у людей, а сформувати своє бачення, яке популяризувати. А потім його підтримає народ.
Третє. Заспокійливе. З практики. Ми вже схоже опитування думки мали. З чотирьох «так» у 2000 році до сьогодні імплементували лише одне. І то зовсім з інших причин. До речі, цим одним якраз новий Президент і скористався - розпустив парламент. Але інші ні. Бо результати референдуму треба було імплементувати. А так як тоді вони були всі проти Верховної Ради, то вона успішно на них «забили». А у випадку війни, імплементувати доведеться не лише у демонізованій Верховній Раді. А й у міжнародних посередників. І особливо – у тих, кого на Донбасі «іхтамнєт», а серед посередників «іхтамєсть».
І останнє – ці заяви про референдум говорять про те, що у нової влади немає ніякого бачення щодо Донбасу. Або – вона намагається грати і нашим і вашим перед парламентськими виборами.

Найостанніше. З плюсів. Доки ми будемо говорити про референдум, Росія буде «білою і пухнастою». Хто-хто, а вона якнайбільше зацікавлена у тому, щоб зараз про її агресію забули. Бо в українців пам'ять коротка, хто-зна, може вони і забудуть хто агресор, якщо про це часто не нагадувати.