Торгова війна. Чому мовчить Україна?

Економічні інтереси домінують у сучасних відносинах між державами. Світ повільно виходить із кризи, товарообіг збільшується, однак, політична складова міждержавних відносин не дає про себе забути. В нашому регіоні в політизації економічних відносини безсумнівно домінує Росія. Легкість з якою Москва черговий раз блокує українські, польські, а навіть білоруські товари починає шокувати.

Росія в 2012-му, як остання з найбільших країн світу, вступила до СОТ. Після цього можна було би теоретично сподіватись, що практика не дуже зрозумілих й обґрунтуваних кроків зупиниться, теоретично. Однак, протягом останнього часу торгівельні війни з Росією лише активізуються, в тому числі на Польщу та Україну. Високим російським стандартам не відповідали польські м'ясо, сири, овочі та фрукти – одним словом, більшість польського експорту. Можливо, російські стандарти вищі за стандарти ЄС, але чергове блокування польських продуктів майже стало характерною рисою взаємних відносин, а «вміст цукру в цукрі» (цитата з відомого польського фільму Міs), «м'яса в м'ясі», чи «шоколаду в шоколаді» дивує російську санепідемстанцію настільки, що треба закривати кордони, щоб зберегти російських громадян.

Справа з Україною складніша (і цікавіша), беручи до уваги саміт Східного партнерства у Вільнюсі, підчас якого Україна підпише, або ні, Угоду про асоціацію з ЄС. Крім того, з дня підписання почне діяти Зона вільної торгівлі між Україною та ЄС. Починаючи з липня цього року економічні відносини між Москвою та Києвом почали ускладнюватись, хоча і раніше важко їх було оцінити як правильні, цивілізовані, чи «європейські».

Зовсім «випадково» активність Москви в кількості погроз збільшується зі зменшенням часу, який залишився до Саміту. Однак, коли інформація про «блокаду» з'явилася в засобах масової інформації ЄС, США, СОТ та європейські держави зреагували більш активно ніж Україна. Павел Коваль закликав підписати Угоду про асоціацію «вже завтра», а Європейська народна партія ухвалила резолюцію (звучить серйозно, але це ж тільки заява), в якій закликає Росію припинити "маніпуляції та шантаж" щодо країн Східного партнерства. Дійсно, коментували всі (крім українського уряду) – від Держсекретаря США Джона Керрі, Комісара Фюле, представників великих (Німеччина) і маленьких (Литва) країн ЄС, до аналітиків чи журналістів.

Діагноз один – Москва робить все, щоб відтянути Україну від підписання Угоди з ЄС… Тільки правду кажучи, щоб дійти такого висновку не треба бути дипломатом з 30-річним досвідом роботи. Тобто сказали, що це погано і розкритикували, бо що ж іншого могли зробити. «Блокада» швидко закінчилась і аналітики повинні задумуватись, яким буде наступний крок Москви, а не що «Росія погана і ми так не будемо бавитись». Був час звикнути до того, що Росія захищає свої інтереси в характерний для себе спосіб. Питанням, яке турбувало всіх, це чому Україна (уряд) не відповідає? Однією логічною відповіддю є – щоб не починати безглуздої дискусії з Москвою яка тривала би тільки довше.

Додатково, можливо, варто подивитись на ситуацію з іншої точки зору – себто чому Росія мала би не використовувати доступних їй засобів для реалізації своїх інтересів не зважаючи на те чи подобається це ЄС та США, передусім, якщо справа іде про «близьке зарубіжжя» та країни-колишні республіки СССР. Країни Східного партнерства є натуральною точкою зіткнення інтересів Брюсселя і Москви і навіть, якщо Угода буде підписана в листопаді Росія не зникне у тумані і процес тиску на колишні республіки імовірно продовжуватиметься. Позиція Москви є відома не від учора і швидше за все Росія також найближчим часом не почне вболівати за успіх Києва в просуванні «євпроінеграційного пакету».

Звісно, в інтересах і Польщі та ЄС є стабільна і передбачувальна Україна, схоже як в інтересах Німеччини в 90-х був розвиток і вступ до ЄС Польщі та країн Центральної Європи. Як і в 90-х так і зараз ЄС конкурує з Росією, і конкурувати буде. Безсумнівно гірша економічна ситуація та внутрішня нестабільність роблять Україну більш піддатливою до зовнішньополітичного тиску зі всіх сторін. Тільки дивним чином ЄС не «блокує» експорту, щоб змусити Київ до будь-яких дій. Себто відповіддю для Росії не є чергові резолюції чи «мовчазний протест», а розвиток держави – політичний, економічний та соціальний, який зменшить можливість зовнішнього тиску.