Чому не слід надто перейматися дурною заявою польського міністра

Так от, уявіть, що у вас є кіт і миші, а ще багато зібраного врожаю, який ці миші хочуть зжерти. І цей кіт дуже стає вам у пригоді, бо мишей ловить, аж гай шумить. Не сам, певна річ. Більшість ви ловите в пастки, труїте, але без кота миші значно більше би нахабніли і шкоди завдали б набагато гіршої.

Але цей котяра трохи дурний – має гидотну звичку: щоранку гадить вам в тому самому місці в коридорі. На щастя, не паскудить у нові чоботи чи в ліжко, не слідить на кухні. Весь час там само – у вашому коридорі. Спершу ви дуже обурювалися, тикали його писком у власне лайно, кричали, хотіли викинути чи втопити. Але час ішов, ви звикли і вже навіть виробили своєрідний ритуал: щоранку зі совком заходити в коридор, щоб забрати у звичному місці котячі какашки. От скажіть, з урахуванням контексту мишей та прогнозованого й локального срачу, буде хороший господар цього кота викидати чи вбивати?

Те саме і з польським ПіСом (правляча партія «Право і справедливість»). Так, вони постійно гадять в тому самому місці, але водночас дуже багато корисних і важливих речей для нас зробили. З одного боку – противно й обурливо, з іншого – без них (польської чинної влади) буде значно важче. Для тих, хто сумнівається, чи насправді Польща для нас щось корисне робить, вже колись про це писав і може ще напишу, але не зараз.

Інший аспект. Усі ці антибандерівські заяви спрямовані не так до нас, як у середину самої Польщі. Глибока й дрімуча дурість та скандальність «генсека» Качинського позбавила поляків дуже важливої для їхнього народу речі – гонору в цілій Європі. Ми звикли посміюватися над цим гонором, прирівнюючи його до пихатості, а дарма. Польський гонор – гарант їхньої волелюбності й затятої боротьби проти всіх окупантів чи узурпаторів (просто порівняйте жменьку наших дисидентів і мільйони активних учасників акцій «Солідарності»). Так от, ще два роки тому всередині ЄС був своєрідний внутрішній Євросоюз – фактично елітна шістка: Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Іспанія, Польща. Британія пішла на вихід, а шістка чомусь перетворилася не на п’ятку, а на четвірку. Польщу Качинського ніхто серйозно сприймати не хоче. І поляків у сусідніх країнах стали значно менше поважати, що позначається на конкретних наслідках для проживання чи ведення бізнесу. Але з Європою ПіС тягатися не може, а на комусь отой легендарний «гонор» треба відновлювати. Вирішили на нас повправлятися, щоб знизити напругу в себе вдома. От тільки поляки на дві голови мудріші за деяких своїх правителів, тому вся ця дурна ідея все більше зазнає краху.

І ще одне – щодо погрози заблокувати наш вступ до ЄС, якщо «будемо туди йти з Бандерою і УПА». Розширення ЄС на певний час майже зупинилося. Теоретично можуть прийняти хіба декого з невеликих балканських країн. Вступ України – це кардинальна зміна всього Євросоюзу. До цього в євроспільноті поки не готові. Добре, що ми ще встигли відвоювати безвіз та асоціацію. І та сама польська влада (включно зі скандальним міністром) нам дуже сильно в цьому допомогла. Поляки навіть жорсткі демарші робили на нашу підтримку (згадайте ще раз про того кота). А до нашого реального вступу в ЄС справа колись конче дійде. Але до того часу пан міністр уже попрощається зі своєю посадою, ПіС втратить владу й змаргіналізується, а Качинський взагалі має шанс відійти в кращий світ.

Тому обурюватися на дурні заяви можна, реагувати на них у вигляді певних дипломатичних заяв чи наукової дискусії або й тролінгу – цілком доречно, але надто перейматися таки буде зайвим.