Петру Порошенку варто припинити ототожнювати себе з кіношним образом Гаррі Олдмана

    • Марина Данилюк-Ярмолаєва
    • Розсилка
    <span>Гарі Олдман в фільмі Темні часи</span> - Петру Порошенку варто припинити ототожнювати себе з кіношним образом Гаррі Олдмана
    Гарі Олдман в фільмі Темні часи

    Про Порошенка і ходоків-вістунів-блогерів

    Часу на манікюрі було багато і я прочитала звіти слухачів. Особливо сподобались пасажі про «печалится недостаточным позитивом в медиа и вообще общим состоянием инфополя», «президент шутил с женой, а я вспоминал «Темные времена» и споры Черчилля со своей супругой», «я сделал селфи с Порошенко, хотя все оставили телефоны. он ох*енный, вірю в перемогу».

    А тепер декілька тез по суті.
    1. Який сенс у закритих беззмістовних зустрічах із комплементарними в‘ялими меседжами на виході, якщо успішні вибори і вибух в інформполі традиційно роблять 5 речей: 1)ваша особиста оперативна чи запізніла реакція на скандал чи подію, 2)екслюзивне інтерв’ю Аллі Мазур, 3) публікації УП,РБК, ЗН, 4) індекс задоволення вашої бабусі — що вона розкаже колєжанкам в черзі «Ощадбанку», з тим вони і підуть на виборчі дільниці, 5) якесь вірусне відео «Схем» про віп-свайби/курорти.

    2. Аудиторія блогерів, яких запросили на зустріч, десь 300 тисяч. При цьому сам Порошенко, який має акаунти в твітері і фейсбуку і інколи навіть пише сам туди, має мільйони підписників. Його цитують в ЗМІ — це світовий тренд, коли першоджерело особистий акаунт політика чи знаменитості. Нафіга ускладнювати собі задачу, якщо можна оперативно коментувати чи давати оцінку в особистому твітері, а не викликати якихось вістунів-посередників.

    3. Петро Порошенко свідомо садить себе в теплу ванну замість класики усіх антикризових кампаній «прийшов (особиста поява на публіці), повідомив (кинув свіжий меседж), прокоментував (відбив усі неприємні речі власною трактовкою)». Але ж ні, як пише Трегубов, «на встрече было интереснее чем на пресс-конференции». При чому конференцію висвітлювали наші і іноземні ЗМІ, її обговорюють і досі, це обов’язок розказати усе ЗМІ. Мальчики ні про що в стилі Олешко це ж не незручні нав’язливі журналісти)



    4. Якщо Порошенко хоче виграти вибори і претендувати на повагу і рейтинги, варто припинити нарешті ототожнювати себе із кіношним образом Гаррі Олдмана, а дружину свою підтасовувати під Клементину Черчилль. Краще бути неідеальним оригіналом чим китайською копією дизайнерської сумки. Отут те саме.

    5. Порошенку варто звертати увагу не тих, хто уміє писати розлогі пости з метафорами в стилі «Улісс», а більше говорити з тими, хто: зробив свій успішний бізнес, фаховими соціологами, які роблять глибокий аналіз між очікуваннями і реальністю, антикризовими менеджерами, які вміють оперативно обернути скандал в користь, тими, хто реально вигравав кампанії і будував альтернативні історії. Оте саме, за що завжди топить фахівчиня піару Джулі Сміт (реальний прототип Олівіі Поуп): «ми маємо інсайд і будуємо місток між реальністю і емоціями людей». Усе, не треба видумувати водні лижі там, де можна пройтись пішки.

    6. Я завжди усміхаюсь, коли «люди із народу», графомани в один прекрасний момент вважають, що вони ідеальні піарники, стратеги, комунікатори і політичні консультанти. У 2010 Манафорт і Єрмолаєв ліпили із Януковича образ консервативного локального Рейгана, використовуючи весь спект знань про соціальні, національні і регіональні розбіжності в Україні. Широкі дані з соціології і психології. Можна не любити цих людей, але це фахівці високого класу. Зараз же нам підсовують олєшків надувних і розливних, як комунікаторів і стратегів і це так смішно, що просто не можна)

    7. Одразу заявляю, що я «не завидую». Мені не потрібне селфі з президентом для ЧСВ і відчуття затребуваності в професії. Взагалі я поважаю і сприймаю всерйоз лише тих блогерів, хто має самореалізацію і резюме поза Фейсбуком.
    Лиш зауважу, що за невеличких старань Порошенка, він міг би сам стати топовим ЛОМом, цитованим спікером. А щодо «недостаточного позитива» — Порошенко сам має робити висновки зі своєї поведінки на публіці. Так, недавнє оперативне звернення, що заяви «Газпрому» про розрив контрактів і відключку газу були шантажем — були перемогою. А день допиту по держзраді, коли Порох вирішив посидіти перед скайпом в АП, а УДО з поліцією ще й обмацали журналісток — це був триндець. Так само ідіотський скандал із Мальдівами можна було зам’яти аби през одразу сказав, що іде у відпустку, витрачатиме свої гроші, а країні нічого не загрожує за ті 8 днів, бо реформована армія нас береже.

    Джерело: блог Марини Данилюк-Ярмолаєвої

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Ігор Романенко
    Ігор Романенко

    Екс-заступник голови Генштабу ЗСУ

    Дмитро Тимчук
    Дмитро Тимчук

    Народний депутат України (Народний фронт)

    Денис Казанський
    Денис Казанський

    Журналіст

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ