Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Петру Порошенку варто припинити ототожнювати себе з кіношним образом Гаррі Олдмана

    • Марина Данилюк-Ярмолаєва
    • Розсилка
    <span>Гарі Олдман в фільмі Темні часи</span> - Петру Порошенку варто припинити ототожнювати себе з кіношним образом Гаррі Олдмана
    Гарі Олдман в фільмі Темні часи

    Про Порошенка і ходоків-вістунів-блогерів

    Часу на манікюрі було багато і я прочитала звіти слухачів. Особливо сподобались пасажі про «печалится недостаточным позитивом в медиа и вообще общим состоянием инфополя», «президент шутил с женой, а я вспоминал «Темные времена» и споры Черчилля со своей супругой», «я сделал селфи с Порошенко, хотя все оставили телефоны. он ох*енный, вірю в перемогу».

    А тепер декілька тез по суті.
    1. Який сенс у закритих беззмістовних зустрічах із комплементарними в‘ялими меседжами на виході, якщо успішні вибори і вибух в інформполі традиційно роблять 5 речей: 1)ваша особиста оперативна чи запізніла реакція на скандал чи подію, 2)екслюзивне інтерв’ю Аллі Мазур, 3) публікації УП,РБК, ЗН, 4) індекс задоволення вашої бабусі — що вона розкаже колєжанкам в черзі «Ощадбанку», з тим вони і підуть на виборчі дільниці, 5) якесь вірусне відео «Схем» про віп-свайби/курорти.

    2. Аудиторія блогерів, яких запросили на зустріч, десь 300 тисяч. При цьому сам Порошенко, який має акаунти в твітері і фейсбуку і інколи навіть пише сам туди, має мільйони підписників. Його цитують в ЗМІ — це світовий тренд, коли першоджерело особистий акаунт політика чи знаменитості. Нафіга ускладнювати собі задачу, якщо можна оперативно коментувати чи давати оцінку в особистому твітері, а не викликати якихось вістунів-посередників.

    3. Петро Порошенко свідомо садить себе в теплу ванну замість класики усіх антикризових кампаній «прийшов (особиста поява на публіці), повідомив (кинув свіжий меседж), прокоментував (відбив усі неприємні речі власною трактовкою)». Але ж ні, як пише Трегубов, «на встрече было интереснее чем на пресс-конференции». При чому конференцію висвітлювали наші і іноземні ЗМІ, її обговорюють і досі, це обов’язок розказати усе ЗМІ. Мальчики ні про що в стилі Олешко це ж не незручні нав’язливі журналісти)



    4. Якщо Порошенко хоче виграти вибори і претендувати на повагу і рейтинги, варто припинити нарешті ототожнювати себе із кіношним образом Гаррі Олдмана, а дружину свою підтасовувати під Клементину Черчилль. Краще бути неідеальним оригіналом чим китайською копією дизайнерської сумки. Отут те саме.

    5. Порошенку варто звертати увагу не тих, хто уміє писати розлогі пости з метафорами в стилі «Улісс», а більше говорити з тими, хто: зробив свій успішний бізнес, фаховими соціологами, які роблять глибокий аналіз між очікуваннями і реальністю, антикризовими менеджерами, які вміють оперативно обернути скандал в користь, тими, хто реально вигравав кампанії і будував альтернативні історії. Оте саме, за що завжди топить фахівчиня піару Джулі Сміт (реальний прототип Олівіі Поуп): «ми маємо інсайд і будуємо місток між реальністю і емоціями людей». Усе, не треба видумувати водні лижі там, де можна пройтись пішки.

    6. Я завжди усміхаюсь, коли «люди із народу», графомани в один прекрасний момент вважають, що вони ідеальні піарники, стратеги, комунікатори і політичні консультанти. У 2010 Манафорт і Єрмолаєв ліпили із Януковича образ консервативного локального Рейгана, використовуючи весь спект знань про соціальні, національні і регіональні розбіжності в Україні. Широкі дані з соціології і психології. Можна не любити цих людей, але це фахівці високого класу. Зараз же нам підсовують олєшків надувних і розливних, як комунікаторів і стратегів і це так смішно, що просто не можна)

    7. Одразу заявляю, що я «не завидую». Мені не потрібне селфі з президентом для ЧСВ і відчуття затребуваності в професії. Взагалі я поважаю і сприймаю всерйоз лише тих блогерів, хто має самореалізацію і резюме поза Фейсбуком.
    Лиш зауважу, що за невеличких старань Порошенка, він міг би сам стати топовим ЛОМом, цитованим спікером. А щодо «недостаточного позитива» — Порошенко сам має робити висновки зі своєї поведінки на публіці. Так, недавнє оперативне звернення, що заяви «Газпрому» про розрив контрактів і відключку газу були шантажем — були перемогою. А день допиту по держзраді, коли Порох вирішив посидіти перед скайпом в АП, а УДО з поліцією ще й обмацали журналісток — це був триндець. Так само ідіотський скандал із Мальдівами можна було зам’яти аби през одразу сказав, що іде у відпустку, витрачатиме свої гроші, а країні нічого не загрожує за ті 8 днів, бо реформована армія нас береже.

    Джерело: блог Марини Данилюк-Ярмолаєвої

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Єпископ Євстратій (Зоря)
    Єпископ Євстратій (Зоря)

    Секретар Священного Синоду УПЦ КП

    Сергій Таран
    Сергій Таран

    Політолог

    Дмитро Тимчук
    Дмитро Тимчук

    Народний депутат України (Народний фронт)

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ