Післямова до Олімпіади. Чи можна критикувати українських спортсменів?

Підіб'ю й собі підсумок Олімпіади.

Тим більше що підгорає через появу маси гуманних оналітіків, які чомусь вважають, що критикувати українських спортсменів-олімпійців за результат (читай – і НОК, і Мінмолодьспорт) заборонено, бо вони, мовляв, і так герої. А особливо мені «сподобався» ось цей підхід: йдіть в дупу, диванні експерти з пивними животами, ви ніхто проти наших струнких атлетів. Ви спершу добєйтєсь [струнких фігур і глибинних пізнань в усіх видах спорту], а потім і критикуйте. Бо держава наша бідна, спортсмени нещасні, і сама участь в Олімпіаді – це вже звершення, а бронзова медаль – це перемога.

Та фіг там. Зараз я явно плюю проти вітру, але вже як є. Ось моє твердження.

Олімпійські ігри сучасності – це мірила спроможності націй. В олімпійській програмі розігруються 340 комплектів нагород. Не обов'язково (і неможливо) вигравати скрізь. Але здобувати хоч якісь медалі, причому більше однієї, вже може навіть Сан-Марино. А більше однієї золотої - навіть Косово. Успішність же на Олімпіадах вимірюється передусім кількістю золотих нагород. І це логічно, бо йдеться все ж про перемоги, а не про різні ступені участі.

На Олімпіаді-2020 в України лише одне «золото» – найменше за всі часи. І це реальний провал. 44-те місце загального заліку. Вище нас – угорці, поляки, чехи, хорвати, словенці, болгари, кубинці, ізраїльтяни, ірландці, греки, угандійці, вже згадані косовари і ще купа зовсім не гігантів у світі спорту. А країн, де власне живуть за коштами.

Якщо перенести цю Олімпіаду в футбольні паралелі, то Україна вилетіла в групу С Ліги націй. Якщо не гірше.

Хтось пише – країна воює, що ви хочете, грошей нема. Але це гон. Гроші є. І на велике будівництво, і на культуру, і на спорт теж. Є державні програми, є фінансування, є і якесь спортивне будівництво (точно не менше за Косово).

Але маємо нечуваний прольот, яких ще не було на Олімпіадах.

І це визнає сам міністр спорту України Вадим Гутцайт.

Цитата (про медальні підсумки Олімпіади): «Є питання, є проблеми, нам треба їх вирішувати. Багато грошей виділили на підготовку наших спортсменів. Я дивився, скільки грошей виділялося раніше... Вони були забезпечені усім, щоб їхні результати були кращими».

Ось так. Спортсмени були забезпечені не гірше, ніж раніше.

І, що головне, йдеться переважно про гроші платників податків.

Ми їх шануємо, бо завдяки їм на найбільших світових аренах і в усіх етерах звучить гімн України. А в Токіо він прозвучав лише один раз.

А почалося все з того, що представництво України на Олімпіаді-2020 було найменше за весь час, причому дуууже менше.

Кількість же усунутих через допінг наших фаворитів – значна.

Тому потрібно і критикувати, і розбиратися, і виправляти. Тренерські школи, дитячий спорт, інфраструктуру, кадровий вибір, стимулювання і т.д. Бо далі буде ще гірше.

Уряд теж винен, і це факт.

Авжеж, загальна кількість медалей – 19 – не найменша за весь час. У Ріо було менше. Але то слабка втіха.

Одна справа, коли спортсмен здобуває бронзову медаль через «не можу», встановлюючи особистий рекорд. А коли Магучіх у фіналі бере висоту на 6 см меншу за особисте досягнення – то тут уже питання, чому спад припав саме на Олімпіаду і саме на цей день.

Питання і до тренерів, і до спортивного відомства, і до самої спортсменки. Ще й представниці ЗСУ, яка по дурості полізла обніматися з переможницею-росіянкою – капітаном ЗС РФ та довіреною особою Путіна.

Магучіх – то лише один приклад. Були й інші випадки, коли можна й потрібно було брати «золото». Бо візаві – такі самі люди, а не супермени.

А так – той не вгадав із тактикою запливів, інший вів перед у поєдинку, але замість стриматися поліз у махач і отримав нокаут... Ось і маємо нагромадження помилок. Не в грошах тут справа. Тому й прикро.

Великий спорт – це й велика політика, і враховувати тут потрібно все. А не обзивати всіх учасників «героями».

(Так, якщо на те пішло, то повторю: і на війні герой лише той, хто здійснив геройський вчинок, а не просто прийшов. Якщо хтось думає інакше, то так нівелюється сам факт справжнього геройства.)

Тому ось так. Колишня велика спортивна держава Україна стала спортивним недомірком.

А критикувати спортсменів може будь-який уболівальник - хоч футбольний, хоч інший диванний уважний експерт із пузом. У нас, до речі, й медалісти деякі з пузцем.)