Стрес для заробітчан, або Оподаткувати все!

Ото довго думав, як така креативна ідея оподатковувати грошові перекази з-за кордону народилася. І раптом зрозумів - ті, хто писали ці зміни до Податкового кодексу, аніскілечки не обізнані з ситуацією на Західній Україні. Тобто не уявляють собі, що майже в кожній другій сім'ї є годувальник за кордоном. Тому що іншого способу заробити гроші на утримання сім'ї немає.

Отже, за логікою слід оподатковувати у класичному розумінні передачу грошей від матері до сина. Чи від сина батькам. Зазначу, що якби така "транзакція" (в лапках для кращого розуміння) відбувалася в Україні, то вона б не підлягала сплаті податку. Але схоже на те, що українські фіскали вирішили так: раз українець заробив гроші за кордоном, то байдуже що сплатив він податки там чи ні - нехай платить його родина за це тут. Адже родина користується суспільними благами і таке інше.

Тепер про наслідки. Звісно ніхто не буде платити. Не уявляю, як чиновник податкового органу вибиватиме їх у опікунів неповнолітніх, людей старшого віку та інших безробітних. Зате таке нововведення тінізує ринок переказів, створить масштабні схеми шахрайства. Всерйоз уповільниться ріст малого підприємництва, яке зростало на коштах зароблених за кордоном. Люди в стресі, щоб їх не викрили далі "доїтимуть" біржу зайнятості. Застосування санкцій до неплатників набуде вибіркового характеру.

Тепер від себе. Звичайно ми зареєструємо законопроект з відміною дискримінаційних норм оподаткування зароблених за кордоном грошей. От тільки чи стане нинішній більшості розуміння, що його слід підтримати?