Європа зрозуміла, що потрібно шукати альтернативу «Мінським угодам»

Минулого року ми в «Самопомочі» поставили перед собою мету. Донести ключовим геополітичним партнерам, що Мінські угоди - це пастка Путіна. Що проведення «виборів» на окупованих Росією територіях означатиме легалізацію ставлеників окупанта. Що в результаті наша держава отримає не спокій, а путінський спецназ всередині: агентів ФСБ-ГРУ, але з посвідченнями українських депутатів, мерів, прокурорів та «народних міліціонерів».

Це було всупереч офіційній позиції Президента і, відповідно, МЗС України. Але ми вірили, що це в життєвих інтересах України. І з власної ініціативи за партійний рахунок їздили на зустрічі в Конгрес, Держдеп, Білий дім, польські Сейм та Адміністрацію Президента, Єврокомісію та Європарламент, Вестмінстер, Уайтхол.

Це технологія троянського коня (влучна аналогія належить Іванові Мірошниченку), - переконували ми колег у США та Європі. З Путіним нікому не вдасться ні про що домовитися. Єдиний реалістичний вихід - офіційно визнати окупованими частину Донбасу, як і Крим; сконцентруватися на побудові в Україні економіки, спецслужби та Збройних Сил, здатних ці території повернути «в час Х»; і подальше придушення Путінського режиму консолідованими санкціями Заходу, щоб цей «час Х» швидше настав.

Відкрию трохи політичної кухні - на початку небагато політиків, а особливо представників урядів західних держав хотіли про таке чути. «Мінську нема альтернативи», «ви пропонуєте війну», «дайте нам шанс вирішити все мирним шляхом», - говорили нам у відповідь. Не з одним представником Адміністрації Президента Обами ми просто сварилися в результаті дискусій. В Берліні... ні краще не буду. Навіть на зустрічах у Києві доходило до недипломатичних ситуацій. Один з високопосадовців ЄС на робочій зустрічі Оксану хамські образив.

Але велика перевага західних демократій у тому, що вони безперервно аналізують власні політики та плани. І здатні визнавати їхню помилковість, якщо реалії це доводять. В тій самій Британії не одна інституція усвідомила, що після успішного Brexit російське ФСБ інвестуватиме в незалежність Шотландії та Ірландії. Дезінтеграція Європейського Проекту, який у вигляді ЄС приніс небачених масштабів мир та співробітництво на наш континент, є ключовою стратегією Путіна в Європі. Для цього Сирія, для цього багато що. І розуміння масштабу російської загрози, незаконного впливу путінського режиму через підкуп європейських політиків та вплив на громадську думку «ботофермами» сьогодні зростає в усіх ключових столицях.

Це посилює позиції України у цій Війні за нашу Незалежність. Я без іронії і підтексту скажу, що зараз щиро радий, що Петро Порошенко припинив говорити про Мінськ як рішення і шукає нові формати.

США, Британія, ЄС в цілому, а в ньому особливо Скандинавія, Польща і Прибалтика - ось наші природні партнери, з якими треба будувати стратегічний союз для ліквідації найбільшої катастрофи не лише XXI сторіччя. Російської імперії та безумців, які прагнуть її відновити.