Дефолт як спосіб виживання

Так званий «Антиколомойський закон» (законопроект №2571-д) наразі став маркером, який вишукав «рятівників вітчизни» та «продажних колаборантів» по різні боки барикад.

Як на мене, все не так однозначно. І хоч я не економіст, іноді почитую розумних людей від Джозефа Стігліца до Ха-Юн Чанґ. До речі, всім адептам МВФ щиро раджу книжку останнього «Bad Samaritans: The Mith of Free Trade and the Secret History of Capitalism». Тому дозволю собі невеличкий коментар про те, врятує нас кредит МВФ чи ні.

Отже, Україна цього року сподівається отримати від МВФ $5 млрд. Резерви МВФ - бл. $1 трлн. На них наразі претендує 85 карїн, які звернулись до донору останньої інстанції по допомогу. Це трапилось вперше в історії МВФ. Якщо поділити всі резерви МВФ порівну між усіма, хто просить позичити гроші, вийде трохи більше, аніж по $11,7 млрд. на країну. Наскільки це недостатньо для боротьтби з пандемією та її наслідками видно на прикладі багатих країн.

Так, США вже ухвалили заходи «кількісного пом'якшення» (по суті надрукували) в сумі більш як $2 трлн. Загалом стимули порятунку економіки «цивілізованих країн» вже сягнули $10 трлн. На цьому тлі кожен може порахувати, якими крохами є $1 трлн. на 85 (і це ще не всі стали в чергу) країн...

Але подивимось на цю проблему з іншого боку. За офіційними даними Мінфіну, «загальні виплати за державним боргом, що мають бути здійснені у 2020 році за рахунок коштів державного бюджету, передбачені законом про бюджет на рівні 423 610,0 млн грн». За курсом 27 грн./доларів, це $15,689 млрд. Тобто ми намагаємось на будь-яких умовах позичити $5 млрд., коли маємо тільки цього року віддати більше $15 млрд.

Нагадаю також, що цього року українські заробітчани, які традиціно тільки офіційними каналами переказували в Україну $11-12 млрд., в кращому разі перекажуть на батьківщину кілька мільярдів. На відміну від кердитів МВФ, ці гроші лягали не до золотовалютних резервів НБУ, а вливались в економіку.

Нарешті навіть Кабмін Шмигаля офіційно визнав, що «за підсумками 2020 року внутрішній валовий продукт України впаде на майже 5%». Тут урядовці звичайно фантазери-оптимісти - падіння буде набагато глибшим. Безробіття, знову ж таки за прогнозом Кабміну, сягне майже 10%. Отже доходи бюджету відчутно, а скоріше за все - радикально скоротяться.

Де уряд в такій ситуації збирається брати гроші на обслуговування державного та гарантованого боргу (нагадаю, цього року - це більш як $15 млрд.) і які в державної влади пріоритети: обслуговувати борг чи в прямому сенсі рятувати українців від голодної смерті - для мене загадка. Позичити $5 млрд, аби віддати $15 млрд. для мене абсурд.

Хоча до нашої влади в мене питань більше немає. Чим більше вона робить дурниць, тим швидше ми підемо на дно, тим швидше в нас з'явиться шанс відштовхнутися від нього.

Насамкінець повторюсь, я не економіст. Ба більше, я свято вірю, що борги слід повертати і неухильно дотримуюсь цього принципу в особистому житті. Але не потрібно бути економістом, аби розуміти просту істину: аби віддати борги, потрібно спочатку вижити. Failed state не зрозраховуються за зобов'язаннями своїх урядів. Перед Україною наразі стоїть рівно одне фундаментальне завдання - вижити як держава за будь-яку ціну. І якщо для цього потрібний дефолт, це більш ніж прийнятна ціна за виживання...