Приватизована держава

Аби не заплутати читача, говоритиму про державу як про державний апарат. Про певну систему держорганів та чиновників, які мають владні повноваження і отримують зарплату з бюджету.

Автономність державного апарату, тобто його підпорядкованість та служіння інтересам загалу, а не окремих осіб, партій чи ФПГ, є ознакою сильних націй. Щойно державний апарат починає працювати на приватні інтереси, держава стає уразливою і врешті-решт занепадає.

На жаль, ми звиклись з думкою, що чиновники служать не нам з вами, і навіть не політичним силам, яким ми делегували владу, а оліграхам. Тому зміна очільника Київщини викликала шквал коментарів про заміну «людину Разумкова» на «людину Коломойського». В парламенті коментатори шукають не представників великого бізнесу, найманих працівників, ІТ сектору чи військових (що цілком природньо для представницького органу), а людей того ж Коломойського, Ахметова, Авакова чи Пінчука.

І ця «приватизована держава» позбавляє сенсу дальшу дискусію про прийнятність торгівлі з країною-агресором. Бо цю торгівлю слід розглядати крізь призму державного інтересу: чим вигідно нам торгувати з Росією, а чим ні; де товари критичного експорту, в яких ми не можемо собі дозволити бути залежними від путінського режиму, а де гріх не заробляти на величезному російському ринку, продаючи туди, приміром, українську молочку.

Нещодавно вся абсурдність дискусії про державні інтереси в «приватизованій державі» як у краплі води відбилась у ставленні до відновлення імпорту електроенергії з Росії та Білорусі. Ми знаємо, що для Коломойського та його (з Пінчуком) феросплавних заводів це вигідно. Ми також знаємо, що для Ахметова з його ДЕТЕКом це невигідно. Знаючи це, нам не важко пояснити, чому окремі парламентські фракції голосували так, як вони голосували за законопроект, який скасовував заборону на імпорт електроенергії з країн СНД. Але ми не знаємо, в чому напевно полягав державний інтерес України у цій сфері.

І тому треба спочатку націоналізувати державу, а потім вже визначатись, як нам будувати стосунки з Росією. Бо поки держава відстоюватиме інтереси Коломойського, Ахметова чи Пінчука, а не наші з вами, і наш войовничий патріотизм, і наш прагматичний меркантелізм будуть лише дармовими набоями у їхній міжусобній війні.

Тому давайте спочатку повернемо державу у нашу з вами власність, а потім посперечаємось як, чим і чи варто нам торгувати з Росією...