Про повзучу русифікацію України

У своїй державі випрошувати квоти на ефір державною мовою і ще й вибачатись перед зрусифікованим населенням, яке не назвеш громадянами,бо для громадян не існує такого питання як квоти, російські школи, коштом українських платників податків, як і така химерія, котру називають російськомовними патріотами. Кожна людина, наділена здоровим глуздом, розуміє, що немає навіть кволої повзучої українізації, є лише стрімка русифікація того, що ще залишилось, і знищення національної культури. Громадянин – це і є людина, наділена здоровим глуздом, яка бачить наслідки політичних та суспільних процесів.Тобто, до чого воно йде. Мав рацію світлої пам’яті Джим Мейс, коли говорив: щоб стати громадянином світу, треба стати українцем, навіть, щоб стати європейцем, потрібно стати українцем.Хоча ставши українцем, навряд чи захочеться бути ще кимось.

Не може бути громадянин українцем на чверть чи на половину.

Немає жодної змови проти України, є відсутність бачення майбутнього.Заплилі корупційним жирком мізки влади – безнадійні.Щоб потрапити до влади, потрібно втратити все людське.Ці мішки грошей і діаманти – плата за продані честь і гідність.Не має значення, ким ти був досі: націоналістом, лібералом, дисидентом, комуністом чи демократом.Зараз ти лише Горлум, що ховається в печері від людей зі своїм скарбом.

Порядні, але наївні люди теж можуть стати Горлумами, якщо захочуть змінити цей світ згори, тобто влитися в натовп обвішаних брязкальцями депутатів.Щось вимагати від “обранців” можна, тільки відібравши їхню «прєлєсть». Але ще важливіше не дати їм шансу нею заволодіти.Провести лоботомію, щоб знищити всі корупційні схеми. Це можуть зробити лише громадяни, які мають імунітет проти влади і грошей.Які наділені уявою, не лише знаннями, для яких важливий завтрашній день. Люди Канта, а не  Платона, тобто люди, які змінюють світ лише силою власної уяви, а не споглядають тіні на стіні печери. Уява – це майбутнє.

За такої інертності, млявості, невиразного бурмотіння, або ж випрохування, заламування рук  ми  приречені бути маргіналами на рідній землі. Не зогледимось, як українська мова  стане мовою лише священних текстів, а не мовою спілкування. За нею ми втратимо території ( вже втратили частину), бо русифікація там уже на генетичному рівні викликає відторгнення всього українського. Далі прийде час на наші вбогі статки, на землю, яку безжально отруять, і нарешті на наші тіла, які теж знищать, перед тим отруївши.

Тому День писемності  викликає в мене жах і внутрішній спротив, бо це  лише крихітний шматочок хліба, яким не наїсися, нагода популістам і аксакалам, що змінили забарвлення пір’я з червоного на синьо-жовтий, вдати, що вони щось роблять. Це для когось всеукраїнський диктант, а для когось відкати з української книги від комерційних видавництв ( чим більше видавництво, тим більші відкати). А в Києві, Харкові, Полтаві, Запоріжжі так само звучатиме мова агресора і окупанта з невинних уст дітей і винних уст дорослих. Для багатьох у їхніх  євроремонтованих печерах вона стала вже  «прєлєстю», бо ж ні грошей, ні діамантів вони не мають, це єдине, чим вони володіють. Шумерську мову отак знищили 5 тисяч років тому, наповнивши аккадським суржиком, а потім вивівши з усного мовлення. Знищити народ шумерів було після цього легко.І святкуй, не святкуй, але коли не буде народу, то нема сенсу повертати мову.Хіба що зробити її чимось на кшталт латини або греки, бо ж українська мова багата і розвинена, і дуже мелодійна.