Стійкий «олов'яний» дипломат

Його годинна промова, яку конгресмени слухали із «зітханнями та затамованими подихами», а також десятигодинний марафон відповідей на запитання створили цілісну картину подій і дійових осіб, які, власне, й спричинили запуск процедури імпічменту.

Виступ посла так боляче вдарив по лінії оборони Трампа, що поспіхом було задіяно всі підручні засоби. Наступного ранку група конгресменів-республіканців намагалася вдертися до приміщення для закритих слухань, наполягаючи, що американці мають бути в курсі подій, що обвинувачуваний має право на захист і що «процес у радянському стилі» — неприпустимий. Хоча до складу трьох причетних до розслідування комітетів входять майже півсотня республіканців, а адміністрація Трампа сама відмовилася брати участь у роботі конгресового органу, тобто мати можливість захисту, й інструктувала державних службовців ігнорувати його. Левова частка сенаторів-республіканців стала співавторами резолюції, котра засуджує розслідування нижньої палати і вимагає формального голосування щодо запуску «формальної» процедури імпічменту, якої de facto не існує. Мін'юст перекваліфікував слідство зі звичайного на кримінальне провадження щодо обставин, пов'язаних із проведенням розслідування можливих зв'язків Трампа і його оточення з Кремлем.

Трамп назвав учасників флешмобу «воїнами», а «ніколи за Трампа»-республіканців, зокрема й колишнього кандидата в президенти сенатора Мітта Ромні, який не виключив можливості голосування за імпічмент, – негідниками. Цілком прогнозовано дійшло й до образ американського дипломата й намагання дискредитувати його свідчення. «Великими фальшованими новинами» охарактеризувало їх альт-праве видання Breitbart, колишній головний стратег Трампа Стівен Беннон назвав слухання «кабінетом війни», а ведучий інтернет-каналу YourVoice America навіть звинуватив Тейлора у тісних фінансових зв'язках із компанією «Бурісма». Найдальше пішла прес-секретарка Білого дому, зарахувавши посла до «радикальних необраних бюрократів, що ведуть війну проти Конституції».

Така безцеремонна поведінка вже давно стала фірмовим стилем глашатаїв з 1600 Пенсильванія авеню, попри те, що ні майстриня публічних комунікацій, ані її роботодавці, разом узяті, не можуть похвалитися послужним списком критикованого ними дипломата. 

Вільям Тейлор — випускник військової академії Вест-Пойнт і Гарварду, має за плечима шість років служби у Збройних силах, включно з участю в бойових діях у В'єтнамі, за що нагороджений Бронзовою Зіркою. Працював у Міністерстві енергетики, в апараті Сенату, представництві США в НАТО, у Державному департаменті, обіймаючи високі дипломатичні посади в Афганістані, Іраку та Ізраїлі. На вірчих грамотах посла США в Україні (2006—2009 рр.) стояв підпис президента-республіканця Дж. Буша. Власне, посол Тейлор є достойним представником тієї когорти американських державних службовців, які захищають національні інтереси США, виявляючи свої політичні уподобання хіба що у виборчих бюлетенях.

Тож що викликало таку болісну реакцію Трампа і його оточення? Передусім те, що ретельно виписана хронологія подій та зв'язків викрила спеціально вибудувану з посадовців (міністра енергетики Ріка Перрі, посла США в ЄС Гордона Сондланда, а також спецпредставника з переговорів щодо України Курта Волкера) та довірених осіб президента (особистого адвоката президента Рудольфа Джуліані) схему втягування української влади в кампанію з дискредитації найрейтинговішого супротивника з демократичного табору; що призупинення надання допомоги мало на меті тиск на Київ; що державний секретар, щонайменше, був обізнаний стосовно цього. Опосередковано, показання Тейлора доводять, що схема включала в себе не лише посла США в ЄС і главу адміністрації, а й самого 45-го президента.

В середині липня посол уперше усвідомив, що пропонована Трампом у вітальному листі новообраному президентові України зустріч у Білому дому обумовлена розслідуваннями щодо компанії «Бурісма» та «втручання» України в американські вибори 2016 року. 18 липня під час закритої відеоконференції Тейлор дізнається, що президент США через главу своєї адміністрації доручив офісові менеджменту та бюджету призупинити фінансування допомоги Україні. Пентагон упродовж доби позитивно відповів на запит Білого дому з приводу доцільності відновлення допомоги, що, врешті-решт, відбулося лише через два місяці після того.

Наступного дня посол дізнався подробиці перемовин у Вашингтоні з секретарем РНБО України О.Данилюком та радником президента А.Єрмаком, зокрема про ув'язку Гордоном Сондландом візиту Зеленського з «розслідуваннями». Радник президента з питань національної безпеки Джон Болтон перервав зустріч, не бажаючи брати участь у «наркооборудці», порадивши своїм підлеглим триматися осторонь внутрішньополітичних питань і звернутися до юристів Білого дому.

Напередодні «надсекретної» телефонної розмови президентів 25 червня, текст якої, втім, адміністрація Трампа оприлюднила з метою його відбілювання, Вільям Тейлор дізнався, що Гордон Сондленд дав українському президентові пораду запевнити свого візаві в готовності докласти всіх зусиль до проведення «розслідувань». Того ж дня Олександр Данилюк висловив пану Тейлору небажання президента України бути пішаком, якого використовують у перевиборній кампанії. Така заява явно контрастує зі словами Володимира Зеленського, сказаними під час прес-конференції з Дональдом Трампом на Генасамблеї ООН 25 вересня, про відсутність тиску, але це й зрозуміло, адже на кону стояла критично важлива підтримка Сполученими Штатами держави, яка впродовж п'яти років протидіє збройній та іншим видам агресії з боку Росії.

1 вересня Вільям Тейлор повідомив Олександру Данилюку, що допомога в поточному фінансовому році може бути повністю втрачена, якщо її не відновлять до кінця місяця. Через кілька годин після того відбулася зустріч президента України з віцепрезидентом США, яку Володимир Зеленський розпочав з висловлення стурбованості стосовно призупинення допомоги. Майк Пенс вдався до розмірковувань про необхідність боротьби з корупцією та більшу залученість європейців, утім, пообіцяв увечері переговорити з президентом. З'ясувалося також, що Гордон Сондланд сказав Андрієві Єрмаку не чекати допомоги, доки українці не пообіцяють розслідувати справу «Бурісми». Отже, Твіттер-допис Трампа про те, що «ані Тейлор, ані будь-який інший свідок не довів, що українці знали про призупинення допомоги», свідчить лише про те, що його автор не прочитав і половини показань посла.

Текст насичений цікавими подробицями, але хотілося б виокремити три епізоди, які найбільш промовисто свідчать про професійні та етичні якості Вільяма Тейлора. Наприкінці червня, під час зустрічі Курта Волкера і Вільяма Тейлора з командувачем ООС генерал-лейтенантом Олександром Сирським у Станиці Луганській, командувач подякував за американську безпекову допомогу. Посол почувався ніяково, адже знав, що її надання призупинено. «Трамп мав би виявити більше поваги до голови іншої держави», зауважив Тейлор Гордону Сондланду, який пояснював бажання Трампа помістити Зеленського в «публічну коробочку» через привселюдне доручення розпочати розслідування. На абстрактні міркування посла в ЄС, що Трамп як бізнесмен очікує оплати «боржника», перш ніж виписати йому чек, Тейлор зазначив, що «українці нічого не винні президентові Трампу», а «утримувати безпекову допомогу задля досягнення внутрішньополітичних цілей є божевіллям».

Свій виступ посол Тейлор завершив двома «українськими історіями». У першій, з інформаторами, Джуліані, альтернативними каналами, послугами за послугу, корупцією та втручанням у вибори, — Україна є об'єктом. В іншій, у якій ідеться про суб'єктну державу, — існує тягла двопартійна підтримка молодої нації, що вивільнюється від свого минулого, протидіє агресивній Росії та прагне бути частиною Західного світу. Можна сказати, що є й дві «американські історії». У першій політики-пройдисвіти та кремлівські проксі-сили намагаються ще глибше занурити Україну в американські внутрішньополітичні чвари, щоб досягти, у кращому разі, своїх недалекоглядних цілей, а в гіршому – втрати нею критично важливої підтримки Вашингтону в екзистенційному протиборстві з Імперією зла. Щаслива «американська історія» вимагає єднання, справжніх перетворень у державі та виваженої професійної дипломатії, адже стратегічною метою України є вихід на союзницький рівень відносин зі США, хоч би якими політичними відтінками був забарвлений Білий дім. Утім, доки там перебуває Дональд Трамп, очевидним завданням є, радше, подолання негативних наслідків та керування ризиками, породженими його, так би мовити, неортодоксальними підходами.