«Паспортне вторгнення» Путіна в Україну

Наміри Москви масово видавати російські паспорти на окупованій території Донбасу – є неприкритим порушенням міжнародного права. Адже це ніщо інше, як «паспортне вторгнення» Путіна на землі України.

Безсумнівно, що будь-яка країна може надавати громадянство громадянам іншої, але тільки тим, хто переїхав на її територію і збирається там жити постійно.

Так само, можна навіть запрошувати, створювати сприятливі умови для імміграції, чи, в деяких випадках, надавати пришвидшене отримання громадянства за спрощеною процедурою. Проте на Донбасі окупанти подібною «паспортизацією» прагнуть одного – легалізувати наслідки свого військового вторгнення на чужі території.

Хоча тут можна прослідкувати й іншу причину подібної кремлівської «ініціативи», в часи підготовки до передачі влади в Києві від діючого президента Петра Порошенка до його наступника Володимира Зеленського.

Коли, після президентських перегонів в Україні, розвіявся дим політичного протистояння, Путіну слало зрозуміло, що всі зусилля російських телевізійних штатних пропагандистів переключити увагу росіян на українські вибори з тріском провалилися.

Вибори в Україні викликали лише роздратування і навіть заздрість у росіян. Тому, схоже, що в Кремлі почали це розуміти, і поквапилися «врубити» гучну ініціативу з незаконною паспортизацію, котру вже давно було підготовлено на «чорний день».

Бо, як би там не було, Путін не збирається відмовлятися від свого послідовного і принципового курсу на знищення української державності.

І хто б там не прийшов в Україні до влади, в Москві й далі будуть до одуріння повторювати свої нав’язливі «мантри» про «бандерівців-фашистів» і збільшуватимуть надсилання «гуманітарних конвоїв» з зеленими чоловічками, зброєю і боєприпасами на Донбас.

Якщо ж влада в Києві буде проросійська, то в Кремлі знову, як в часи президента-вигнанця Януковича, спробують взяти під свій контроль силові структури, нав’язуватимуть гуманітарну політику, скасовуватимуть курс на Європейський союз і НАТО, що призведе до фактичної втрати Україною суверенітету.

Необхідно зазначити, що усі попередні президенти України не дуже звертали увагу на потужну розвідувально-агентурну мережу КДБ / ФСБ, яка дісталася нашій країні в спадок від СРСР, і була ще значно розширена в часи української незалежності.

Ця розгалужена і глибоко законспірована мережа й стала одним із китів впливу режиму Путіна на політичну ситуацію в Україні.

Кремлівське організоване злочинне угрупування, яким керує пристарілий клептоман та вбивця, злодій і міжнародний терорист, отруювач й підривник будинків своїх співгромадян, може програти свою «українську битву» лише в тому разі, якщо в Україні почнеться різке економічне і соціальне покращення.

Якщо ж цього не відбудеться, то «Електоральний Майдан», який привів Зеленського до влади, скине його команду на парламентських осінніх виборах.
Агресивність, підлість, інтриганство, лицемірство і хамство – стали візитними картками путінського режиму.

А від нав’язливої ідеї фікс підпорядкувати собі силою Україну, Путін явно не в силах добровільно відмовитися, оскільки «українське питання» в нього викликає реакцію дуже подібну на наркотичну залежність.

Навесні 2014 року Путін оголосив Україні війну на знищення, і виграти у цій війні зможе тільки одна сторона. Йому можна довести тільки силою, що Крим український, Сирія не їхня, так само, як і Венесуела.

До того «зелені чоловічки» будуть лізти в інші держави, і росіян не цікавитиме облаштування власного життя в своїй країні.

Відсутність необхідності дотримуватися встановлених законів в Російській Федерації, провокує її зверхників до протиправних дій і на чужих теренах.
А повзуча анексія України, котра задумана Москвою, є грубим порушенням міжнародного права.

Оскільки, не дивлячись на те, що правила надання громадянства визначаються внутрішнім законодавством, вони обов’язково мають уточнюватися двосторонніми договорами, якщо у сторін є бажання домовлятися.

Однак Європейська конвенція про громадянство вимагає для такого випадку підписання двосторонніх договорів.

І Українська держава ніколи не погодиться на надання другого громадянства українцям в індивідуальному порядку, якщо вони й далі залишатимуться жити на території України. Незалежно від того, чи частина її була окупована Росією, чи ні.

Тому українська влада мала б в короткий термін сформувати адекватну відповідь на паспортну агресію в боку Російської Федерації. Аж до закриття кордону з Росією.

Оскільки подібне «паспортне вторгнення» Путіна Україна мусить оцінювати не інакше, як застосування Москвою забороненої зброї під час війни.