Окупаційна влада Запоріжжя будує Парк совєцького періоду

Запорізька влада вже вкотре доводить свою антиукраїнську сутність, судомно чіпляючись за будь-яку нагоду відродити в козацькому краї цінності кривавого антиукраїнського червоного режиму. Здається, робиться це все для того, щоби змусити нас, запорожців, забути про те, що ми є українцями.

Стільки імен і пам'ятників совєцької епохи, як у Запоріжжі, вже важко десь зустріти. Мабуть тому, що чинна влада вважає себе просто законспірованою підпільною групою московської імперії, яка виконує таємну місію не допустити руйнації ідеології на тимчасово втраченій для імперії території. Чекає на повернення господарів із Кремля?

Чим іще можна пояснити совєцький шабаш на Запоріжжі? Керівництво міста та області публічно виступає під портретами кривавого тирана Сталіна, а також заплющує очі на те, що вулиці носять імена людей, на совісті яких мільйони українських загублених життів. Влада також витрачає велику кількість грошей громади на утримання пам'яток совєцької епохи. Але й цього замало. Тепер вирішили увіковічнити ще одного совєцького діяча – Генсека Брежнєва. В той час, коли не вистачає грошей навіть на нагальні потреби міста, можновладці надали 60 тис. гривень на обладнання експозиції діячу, який заганяв українських хлопців під афганські кулі, за якого навіть туалетний папір був дефіцитом!

І все це робиться під гаслами розвитку туризму. Кому це цікаво? Замість того, щоби дати Запоріжжю друге дихання, використовуючи національну історію та унікальне розташування, розвиваючи справжній туризм світового рівня, влада підсовує... Парк совєцького періоду, який у справжньої сучасної людини викликає лише огиду. Вимираюче смердюче місто з величними істуканами катів рідного народу – хизуватися таким це те саме, що в Німеччині оспівувати Гітлера чи водити туристів руїнами Чорнобиля.

Невже тяжко зрозуміти, що майбутнє нашого міста зовсім в іншому? Перспектива – в розвитку саме національної історії, адже саме це хочуть бачити люди. І нам є що показати і про що розповісти. І про Шевченка під Вознесенівською грушею, і про незламаний дух, і про Січових Стрільців, про боротьбу за свою землю…І коли розповідати будемо не про катів-чекістів, а про те, як жив у нашому місті незламний сотник Мирослав Симчич, про спротив земляків загарбникам як польським, так і московським, – тоді буде і приток туристів, і кошти в б'юджет, і зайнятість мешканців.

Запорожці – розумний та трудящий народ. І вони розуміють, що цій владі вже не довго панувати на нашій землі. Всі розуміють, що лише люстрація, я є одним із головних чинників "Програми захисту Українців" ВО "Свобода", допоможе змінити життя регіону на краще. І не за горами той час, коли до влади прийдуть сили, які по-справжньому будуть дбати про рідну землю, які через національне відродження виведуть край із тієї прірви, куди нас затягнула чинна окупаційна влада.