Криза пального: до чого готуватись та що робити Україні

Нещодавно наша «Консалтингова група А-95» провела у Варшаві міжнародний форум Fuel for Ukraine. Мета заходу – пришвидшення побудови нової системи нафтопродуктозабезпечення після втрати у наслідок війни 100% довоєнних джерел постачання моторних палив та руйнування нафтобаз та НПЗ.

У фокусі розмістили два ключових вектори – забезпечення нафтопродуктами Європи (перший вектор), від чого у свою чергу буде залежати успішність постачань в Україну (другий).

Експертиза була максимальна – Міжнародна енергетична агенція, Wood Mackenzie, OPIS by Dow Jones, Argus Media. До них приєднались представники Єврокомісії, посольства США у Польщі, німецького уряду та аналітики таких потужних гравців як SHV S&RM та Unimot.

Основні моменти:

• Увесь світ та Європа особливо увійшли у період дефіциту нафтопродуктів через відновлення економіки після ковіду та нестачі нафтопереробних потужностей. В Європі ситуація погіршується через відмову від російських нафтопродуктів.
• Ціни будуть високими.
• Як точно ембарго вплине на ситуацію, не знає ніхто. Перспектива реально важко прогнозується.
• Шо точно зрозуміло – всіх чекає економія пального. І отут є проблеми. З одного боку рекордні ціни мають самі сказатися на темпах споживання, з іншого – політики йдуть на все (зниження податків, адміністративні кроки) аби втримати ціну. Популізм – наше все.

Які висновки для України?

Разом із подякою міністерствам економіки, енергетики та інфраструктури за сприяння у проведенні заходу хочу закликати їх не залишати тему імпорту пального без уваги. Так, маємо гарну динаміку постачань, черги на заправках зникають, але святкувати перемогу зарано! Ситуація залишається дуже хиткою.

Перше. Наразі ми забезпечили лише баланс червня, але на горизонті серпень-жовтень – сезонний пік споживання, коли буде треба на 20-30% більше. Окрім зростаючого сезонного дефіциту у Європі, зростає навантаження на транспортні коридори через збільшення експорту продовольства й решти з України. Це додатково ускладнить імпорт пального.

Друге. Знаходити пальне буде складніше. Європейські країни будуть робити все, щоб забезпечити своїх виборців. Тому потужності портів, залізниць, НПЗ будуть націлені на внутрішні потреби, експорт – за залишковим принципом, або взагалі буде закритий. Запам’ятайте, всі уряди завжди будуть працювати на свій електорат, що б вони нам не обіцяли.

Третє. Війна триває, а відповідно можливі нові удари й руйнування інфраструктури.

Четверте. Вже потрібно думати над всеукраїнською кампанією, спрямованою на змінення звички у споживанні пального (читай – скорочення). Самостійну активність у вигляді вже виявляє WOG. «Їдь на вєліку – збережи пальне для швидкої» та інше. Думаю, згодом до руху приєднаються інші мережі та держава взагалі. Це не нова практика, треба її впроваджувати.

П'яте. Треба продовжувати щільний діалог з ключовими країнами-постачальниками та транзитерами. Наприклад, та ж Німеччина концептуально хоче допомагати, але не дуже розуміє, як саме вона це може зробити у паливній галузі? Між тим, по-перше, це потенційний постачальник, по-друге, транзитна країна, через яку можна активізувати з найбагатшого «паливного» регіону Європи – Нідерландів та Бельгії (ARA). «Умовно, якщо треба на півгодини затримати рух пасажирських потягів щоб пропустити состав із пальним для України, ми готові це відпрацьовувати», – заявив на конференції Ульріх Бентербуш з Федерального міністерства економіки і захисту клімату Німеччини, коли ми розповіли йому про кейс постачання бензину з Бельгії до України.

Нам треба говорити із партнерами! Впевнений, аналогічна ситуація й по решті стратегічно важливих для нас країн. Пан Бентербуш запропонував зробити окремий захід у Німеччини з цієї проблематики, вже думаємо над цим.

Шосте. Але найбільший потенціал має Польща. За оцінками українських й польських операторів, обсяг постачань може бути вдвічі більше від червневого. Один литовський НПЗ «Орлену» має вільний обсяг бензину біля 1,5 млн т на рік – це все наше прогнозне споживання. Так, треба попрацювати над логістикою, але жодних ознак роботи із збільшення потоку не видно. Навряд чи це є позицією польського уряду, відповідно необхідно продовжувати державно-приватні перемовини.

Українські компанії готові не просто купувати, а навіть інвестувати у європейські проекти, що буде збільшувати завантаження європейських НПЗ, портів, транспортних коридорів тощо. За моїми розрахунками, «Орлен» та інші державні компанії сектору можуть заробити на збільшенні обсягів постачання пального в Україну від $100 млн до $300 млн на рік!

Ще раз: не можна заспокоюватись! Диверсифікуємо постачання, працюємо зі всіма європейськими партнерами та економимо пальне!