Україна перемагає

Мало хто помічає - вібруючи у влучно вкинутій нам дискусіі про «зраду-чи-перемогу», що:

1) Російська Федерація, яка ще два роки тому контролювала до 75% імпорту газу в Украіну та до 25% (як відомих статистиці, так і неформальних) інвестицій в украінську економіку - на сьогоднішній день цілком втратила будь-які важелі впливу над нашою господарчою системою. Мабуть, вперше з 1653 року)))

2. Це дрібниця, але все-таки остаточно заборонено Комуністичну партію. Зазначу таке - я прибічник суттєвостей, а не миттєвостей. Але із досвіду скажу - серед парламентарів від КПУ (до 2012 р.) було чимало порядних людей, тобто не хабарників і не агентів ФСБ, загалом проукраінських елементів (а взагалі, пригадайте суперечливу історію політичного украінства у ХХ столітті - не секрет, що «лівиця» складає суттєву частину нашоі та синхронноі європейськоі історіі). Сподіваюсь, втім, що колись в Украіні виникне притомна ліва партія (мабуть, навіть скоро - на відміну від «крикунів» я добре усвідомлюю наскільки жорсткою для мас є наша нинішня умовно праволіберальна політична лінія). А заборону КПУ всіляко вітаю - як ця партія, так і іі попередниця вочевидь заподіяли украінському народу забагато зла...

3. Я порахував - за цей та прийдешній рік Украіна отримала/отримає приблизно $20 млрд. У кількох статтях я деталізував джерела, умови та напрями. Зверну увагу лише на таке - це близько 40 відсотків від інвестицій вкладених до Украіни за 22 роки, це 150 відсотків від наших нинішніх ЗВР, це майже доходна частина бюджету-15. Коротше, ніколи нам не давали таких грошей за такий короткий період (от учора - відкрито лінію на 1 млрд євро лише від Польщі, але ж і Польща ніколи такого не робила ні для кого!). Відповідно, від нас - хоча ми більш ніж заслужили на цю допомогу - вимагається просте. А саме - не гаяти час і не спаскудити цей шанс.

4. Наш діючий уряд досягає вже меж своіх прогресивних можливостей. У мене - так само і у вас - є до нього чимало претензій. Але - я надто добре пам»ятаю як навесні 2014 ніхто не хотів брати на себе якусь відповідальність. Ну, звісно, адже «танки Путіна завтра будуть тут!». А ці - взяли...Я не поділяю, переважно, іхніх поміркованих поглядів на зміст державноі розбудови. Але і не критикуватиму - раніше сказано було достатньо. Здається, весною будуть певні зміни в уряді. Хочеться вірити, що не найгірше.

5. Зовнішня політика. Знаєте що, тут мені захотілося (наболіло!) бути відвертим. Ще у 2013 році нас не любили на Заході і не поважали на Сході. У 2015 році нас бояться на Сході (ога, заслужено!), а Захід нами таки суворо присоромлено. Визнаємо, європейський «безвіз» ми вибили кривавими сльозами. Але важливо - інше. Так, фанати новоі євразійськоі Імперіі переважно лягли в донбаську землю, а європейських прихильників компромісів із Путіним - добре налякано наіздами іхнього колишнього «другана». Та найкраща політика виявилася такою - покладатися лише на себе, на свій героічний народ, та на тих його щирих друзів, побратимів, що встали поряд із зброєю в руках, а не розмазували бануш по столу) і на мільйони наших нових друзів у Мережі, від Макао до Мартініки, тих, які просто люблять свободу. Ось такою, мабуть, і буде надалі наша зовнішня політика.

Нас били, і ми ставали сильнішими - і стали.

Нас змусили пережити найтяжчі з уявних моральні страждання (уявити це можуть хіба що мешканці Сиріі, бо іхнє життя було зруйновано!) - Ми вийшли з них помітно іншими (...я тепер і сам собі не подобаюсь, ібо гадаю, срібна доба російськоі поезіі чи родинна спадщина ідей Льва Толстого - це вже давно не про мене). Нас намагалися переконати в тому, що ми - ніхто і ніщо. Якби переконали, ми би «разбєжалісь». І тут спрацьовує традиційна украінська впертість (ні, це не міф, я знаю це по своій родині - якщо пропонують компроміс, це одне, а коли щось нав»язують - тоді НІ, НІКОЛИ, червоні очі). Можливо, це тому, що коріння нашого народу - це маленькі покордонні фортеці особисто вільних газд («ну нє, дядьку-розбійнику, навіть якщо ми тебе одразу не переможемо, то себе підпалимо разом із твоіми гультяями!»)...Звісно, сказане вище - це «метаісторія», міф, але два роки тому в десятків мільйонів украінців тисяч різних походжень одночасно заграла ця «веселка» старовинних принципів та ідей) І - дотепер ніхто і ні в чому не розачарувався. Адже, хай важко - ще б пак - але ми добиваємося перемог. Ще більші перемоги нині чекають на нас....

Слава Украіні.