Чому Україна варта - всього на світі?

0. Наші політичні лідери все ж побоюються відверто спілкуватися із Нацією. Їх можна, зрештою, зрозуміти - чесно кажучи, в умовах конфлікту із ядерною державою «облажалися» і чільні західні політики, але (підкреслюю) не всі. Проте, чому б і не поговорити нормально? Тому лише три тези 
1. Навесні 2014 року наш величезний, розмаїтий та розважливий народ стикнувся із брутальною агресією вандалів зі Сходу. Але, на диво, наше колишнє розслаблене «варварське королівство на руїнах колишньої імперії» виявилося, несподівано для агресора, «справжньою державою», оскільки під час Революції Гідності під назвою «Україна» зібралася багатомльйонна нація. Зовні допамагав і допамагає нам воювати за своє існування не «Захід», а широкий загал нашіх друзів «на Заході». Ці друзі нам дорожчі від родичів - але не дипломати країн Заходу, що повсякчас радили нам поступатись (а найкраще - взагалі здатись і припинити бути «проблемою», «українською кризою» і т.д.) Ми не послухали їх, Слава Ісу, а відтак загнали Захід і Росію у певну «невдобну» для них ситуацію:) і це триватиме.
2. Так, деякі моральні уроди продовжують красти - то там, то тут. Але - не в тих масштабах, крадькома, і в рамках курсу реформ, нових законів, все складніше моральним уродам це робити. Вся наша система прийняття будь-яких рішень захаращена непотрібом, що і дозволяє їм красти. Але ми разом із прогресивними парламентарями та людьми з Майдану в виконавчій владі потихеньку це все розгрібаємо. Повільно і тихо, але нові відомства починають діяти. Не вірите? І правильно. У 40-х в США, у 90-х в Італії, у 2000-х в Румунії - теж не вірили. Тому головне - зберігати свободу слова:) ми стоїмо лише на початку цього дуже складного шляху -- позбавитися впливу організованої злочинності на політичне життя країни все одно що вирвати собі нирку без наркозу. Тому далі буде (2-3 роки) ще складніше і щодня все скандальніше. Але «не ведіться», ось і все.
3. Нарешті, той ЄС і тая НАТО - і дуже скоро - дадуть нам все те, що ми від них хочемо. Головне - забути про гальма, тиснути, і самим поводитись відповідно до загальнозрозумілих правил цього «роману із Європою». Але - ніколи не прогинатись. Адже, кожного разу, коли ми не прогинаємося, українці, ми - що? - перемагаємо! Це - факт. Нам не слід соромитися своєї «пасіонарності» - у складі ЄС сьогодні немає націй (можливо, крім хорватів), що більше заслуговували би на повагу, аніж ми. And Amen.

Джерело: Facebook