Путін провокує значно більшу війну

Христо Грозєв з Bellingcat припускає, що дестабілізація у Придністров‘ї націлена Росією проти Молдови. Раніше Москва погрожувала завдати удару по Польщі. З Кремля регулярно чути заяви про можливі ядерні атаки на США.

Здавалося б, навіщо Росії, яка безнадійно загрузла в Україні, шукати собі пригод на інших фротнах?! Як не парадоксально, але тут можуть бути певні розрахунки. Принаймні, в межах сьогоднішньої кремлівської філософії.

Росії потрібна більша війна, бо:

Перше. Включення НАТО у війну дає якісь шанси для активнішого залучення проти Заходу Китаю та групи інших держав. Починаються глобальні потрясіння і невизначеність, у якій Москва перестає бути самотнім об‘єктом застосування міжнародного тиску.

Друге. У Кремлі ймовірно досі вірять, що НАТО можна розколоти. І війна НАТО проти Росії може стати підставою для такого розколу, коли значна частина європейських держав відмовиться від участі у такій війні. На просторі Альянсу виникає напруга і бажана для Москви невизначеність, у якій відбувається демонтаж єдиної санкційної політики, а дехто за розрахунками Путіна шукає з ним порозуміння.

Третє. Війна з НАТО створює кращі передумови для мобілізації всієї Росії для нової «вєлікой отєчєствєнной».

Четверте. Якщо усе залишати без принципових змін, то Росія точно зазнає поразки в Україні. Їм буде дуже складно сприйняти і пояснити це передусім самим собі. Ламається весь міф, на якому тримається сьогоднішній російський режим. Поразка у війні проти Заходу дасть їм більше аргументів для таких пояснень.

Це те, чому Путін може хотіти більшої війни. Але ж між бажаним і реальним зазвичай велика прірва. Китай та інші, на кого хотів би розраховувати Путін, можливо бажають поразки Росії більше, аніж війни із Заходом. Для усіх членів НАТО єдність більш прогнозована і зрозуміла, аніж невизначеність наодинці з Москвою. Велика війна із Заходом швидше дезінтегрує проблемне російське суспільство, аніж мобілізує його на велику війну з цивілізованим світом.

Найбільша проблема Путіна в тому, що він діє так, ніби є генсеком СРСР. Він живе у Союзі, але Союз вже не існує. Двополюсного світу вже немає і не буде. Відновити його можна лише у хворих фантазіях московського фюрера, який загруз у минулому, протистоїть реальності і знищує майбутнє Росії.