Українці забули про війну. Значить, життя нагадає
Умовний Зеленський почав перемагати на виборах ще десь у 2015 році
Читаю на УП інтерв‘ю сетндап-коміка і майстра політичної сатири. Серед іншого він каже, що для того, аби на рівних змагатися із Зеленським у 2019 році Порошенко мав бути веселіший, сучасніший і більш хайповий. Ну одним словом, мав грати із Зеленським в один футбол.
В процесі інтерв‘ю співрозмовник УП не приховує свого задоволення від того, що гумор є основою сучасного політичного процесу. І я розумію профі з політичної сатири. Це його хліб.
Насправді, умовний Зеленський почав перемагати на виборах президента ще десь у 2015 році, коли внутрішньополітична гризня почала виміщати з порядку денного питання війни. Росія надавала різнопланову інформаційну підтримку дедалі глибшій хаотизації реальності.
Хоча нам усім варто було жити за настановою Альбера Камю: завдання тих, хто врятувався від війни – знати і пам‘ятати про неї. Знати і пам’ятати щодня і будь-де… Забули і далеко не всі хотіли знати. Державна політика у цьому напрямку була слабкою і несистемною. Коли кинулися щось змінювати, було надто пізно. Тому стався 2019 рік.
Зараз складно перезавантажити масову свідомість. Навіть політичні опоненти Зеленського чомусь продовжують вважати, що для того, аби перемогти його, потрібно більше гумору і хайпу.
Це гра за правилами неадекватності і абсурду. Саме так виглядає опіум для народу. За таких обставин не треба чекати нічого іншого, окрім опіумного голосування у майбутньому.
Я спокійний, бо розумію, що об‘єктивна реальність врешті-решт переможе. Якщо треба, то в один прекрасний момент життя розбудить і притягне до адекватності. На жаль, або на щастя, нас неминуче врятують потрясіння, якщо ми не здатні самотужки вийти з наркотичного сну, якщо ми вважаємо, що в час війни гумор є основою життя суспільства і держави.
Правляча команда зараз раптом згадала про війну і про те, що внутрішньополітичні розбіжності загрожують безпеці. Але ж нашій безпеці зараз якраз загрожує «кварталізації» державного управління, наслідком якої є некомпетентність. Саме через неї у владних кабінетах так багато невігласів і зрадників.
Життя, однак, все розставить на свої місця. Тут без варіантів.
Коментарі — 0