Чому я не переїхав до Києва

Але тут живуть традиції, давніші за камені, на яких побудовано місто. Тут кікбоксери носять вишиванки, і навіть коли збираються набити комусь пику, неодмінно скажуть «шаноооовний». Тут повітря водночас пахне кавою з корицею, Донцовим, Ніцше і Шопенгауером, віршами Франка та Маланюка, листопадовим Стрийським парком, згорілим порохом бандерівських скорострілів, ранковою замарстинівською свіжістю, феноменологією та річкою Полтвою.

Майорівка, Сихів, Новий Львів, Левандівка, Підзамче, Збоїща, Рясне і Замарстинівська. Вони повсякчас у нас за спиною, як невидима цитадель, звідки ми щодня вирушаємо на війну з темрявою та битву з самими собою і куди повертаємось надвечір. У підвальних спортзалах, в хронічно недофінансованих гуртках і секціях, недоприватизованих бібліотеках, зростають чемпіони та переможці завтрашнього дня.

А ще ж міс Новий Львів. Міс Привокзальна. Міс Майорівка. Міс Левандівка. Міс Білогорща. Міс Рясне-2. Міс Топольна – Замарстинівська. Міс Володимира Великого – Наукової. Міс 700-річчя Львова. Міс Сихів – Санта-Барбара і міс Сихів – Іскра. Міс Погулянка. Міс Рогатка. Міс Збоїща. Міс Батальна – Джорджа Вашингтона.