Російська – мова окупанта? Про антиукраїнські ігри партії «Слуга народу»

На «Українській правді» велика головна стаття про мовні питання. Автор визначає чомусь для російської мови дві характеристики, які вважає головними у ставленні суспільства до питань українізації. З моєї точки зору обидві хибні і сам дискурс навколо цих питань приводить до хибних висновків. Російська, очевидно не лише мова окупантів і не лише російською говорять окупанти. Бурятською, до прикладу теж інколи. Але очевидно, що російська є мовою країни окупанта. І країни- колонізатора. Нюанс, одне слово, але абсолютно інший зміст. Бо вважати сусіда, який на фронті захищає Україну і виріс у російськомовній родині окупантом- абсурд. Але захищає він Україну від агресора, у якого держаною мовою є російська. Це правда.

Чи є російська історичним надбанням України? Теж ні. Бо всі мови є історичним надбанням людства, але ми будуємо державу , яка захищає власну, українську мову і культуру. Так як Росія – свою, а не французьку, якою говорив Пушкін, Польща – польську, а Ізраїль – іврит.

Спроби знищити розвиток української мови тривають зараз і на державному рівні. Мені прикро, що представники правлячої партії зареєстрували і просувають зараз аж два проєкта, що покликані призупини роботу Закону про забезпечення функціонування української.

Один проєкт радикальний, інший нібито – м'якший. Така політична антиукраїнська гра «Слуг народу».

Для «гри» потрібні хоч якісь пояснення, тому аргументи використовуватимуться різні.