Тріумф поля, або «М’яка сила» народної дипломатії «підрихтувала» сприйняття Росії в світі

Ці слова російського лідера стали вироком всім намаганням поставити футбол поза політикою. Футбольний турнір в РФ, насправді, став черговою операцією гібридної війни, в якій Кремль одержав майже переконливу перемогу.

«Наші зусилля по заслугах оцінили і спортсмени, яким були створені всі умови для того, щоб показати максимум своїх можливостей, і представники ЗМІ, задля допомоги яким цілодобово працювали співробітники 11-ти міських прес-центрів чемпіонату, і, звичайно, вболівальники... Чемпіонат світу, як і інші великі міжнародні спортивні змагання, мають унікальну здатність об’єднувати людей, розкривати всю силу так званої народної дипломатії. ...Ми раді, що наші гості все побачили на власні очі, що зруйновані міфи і упередження», — цитують виступ Путіна російські ЗМІ.

Очільники Міжнародної федерації футболу теж відзначають успіх російських зусиль. Президент ФІФА Джанні Інфантіно вважає, що чемпіонат світу допоміг змінити погляд людей на Росію. Стоячи поруч з президентом РФ у Большому театрі, він заявив, що турнір змінив думку, яку світ мав про Росію. «Ми добре попрацювали разом», — додав він, кивнувши Путіну.

«Цей чемпіонат змінив фактичне сприйняття Росії світом. Ми все це бачили, і всі, хто приїжджав сюди відкрили для себе прекрасну, доброзичливу країну. Країну, багату історією та чудовими, добрими людьми. Ми всі відчули атмосферу тепла і гостинності. Ми побачили справжній характер людей в Росії», — заявив Інфантіно.

Окрім поліпшення іміджу Росії в світі, Путіну зміцнити і свої позиції на міжнародної арені. Російському лідеру вдалося не тільки продемонструвати дружбу із очільником найбільш впливової в світі спортивної федерації, а й заручитися символічної підтримкою з боку керівників західних держав. Урочисті зустрічі з президентами Франції та Хорватії в атмосфері взаємної приязні, «обнімашки» на трибунах... Звичайно, можна тішити себе ілюзіями, що ці прояви дружніх стосунків ніяк не вплинуть на роботу «Норманської четвірки» або на позиції офіційного Загреба щодо взаємодії з Україною, але, звісно, це не так.

«М’яка сила» народної дипломатії якщо не змінила, то суттєво «підрихтувала» сприйняття РФ в світі. Тепер агресор та порушник миропорядку, якій перебуває під санкціями держав-світових лідерів, може пишатися іміджом доброзичливого, цивілізованого та відкритого світу повноправного учасника міжнародного життя.

Це погана новина не тільки для України — хоча для нашої країни підсумки ЧС-2018 в гібридному вимірі є по-справжньому катастрофічними — а й для всього західного світу.

Якщо санкції США, інших провідних держав світу, Європейського Союзу як інституції, жодним чином не можуть завадити російському іміджевому тріумфу та контактам на вищому рівні, то, виходить, народна дипломатія, про яку казав Путін, є сильнішою і ефективнішою, ніж всі рішення Вашингтона та Брюсселю разом взяті.

Можна, звісно, все зводити до обговорення теми віп-корупції в світовому футболі. Але в даному разі гроші, які ФІФА отримує від Росії — це далеко не кримінальний хабар в прямому сенсі цього слова. Йдеться про взяття на себе офіційних обов’язків щодо проведення чемпіонату світу, із відповідними грандіозними видатками, багаторічне також офіційне спонсорстве з боку «Газпрому» Ліги чемпіонів... Річ зовсім не в тім, що Кремль намагається просто збагатитися або, наприклад, гарантувати сприятливе суддівство російським командам. Річ у тім, що ФІФА продає очільникам РФ свій вагомий вплив, обмежений не тільки і не стільки спортом — це вплив на позиції та дії світових лідерів, вплив на суспільну думку по всьому світу, через на мільйони вболівальників...

По суті, Міжнародна федерація футболу виступає як такий собі «агент впливу», «мегавіп-агітатор», «лідер світової суспільної думки», який продає свою «аудиторію» та свої можливості впливати на людей будь-кому, що готовий заплатити за це гроші. Наприклад, Кремлю.

Покарання хорватських футболістів за «Слава Україні!», покарання швейцарських футболістів-косоварів за демонстрацію символічного «албанського орла», заборона прапора повноцінного члена ФІФА (!), Косова, на всіх заходах чемпіонату — це не намагання позбавитися політики на футбольному полі та навколо нього, це, просування однієї офіційної «лінії партії», яку спрощено можна охарактеризувати як курс на дружбу із Росією та її союзниками. На тлі осанни Путіну з оку очільників федерації це особливо помітно.

На сьогодні складається чітке враження, що російським спеціалістам із гібридних впливів практично вдалося поставити світовий футбол на службу своїм інтересам, за допомогою спорту розв’язуючи свої геополітичні завдання. Тому друга погана новина, це те, що ФІФА — організація, що керує індустрією найпопулярнішого спорту на планеті — не просто не є поза політикою, вона саме є активним учасником політичних та геополітичних ігор. І кожен, хто має справи із сучасним футболом, має це усвідомити.

P.S. ЧС-2018 в РФ став першим турніром такого рівня за все моє свідоме життя, який я не дивилася. Жодного матчу. Це для мене було дуже важко, але ще важче було під час «свята футболу» згадувати і про бойові дії на Донбасі, які не припинялися ні на день, та про в’язнів Кремля, в першу чергу Олега Сенцова... Оптимізму в цієї ситуації додає лише те, що, хоча Олімпіада-1936 і dsl,відбулася, в принципі, успішно з іміджевої точки зору, втім, світову війну Третій Рейх програв.