Це вам не «мужской празднік» і не «23 фєвраля»

Знаєте... я вперше за рік радий, що не перебуваю зараз в Україні. Бо, як чуєш у фейсбуці оце «С мужскім праздніком!» - можна просто забанити. А, якби був зараз в Києві та почув від когось - скінчилося б все дуже й дуже погано...

Курво, ну як цього не розуміти? Це не 23 фєвраля, массаракш! Це свято зовсім інше! Тих, хто йшов у добробати та тербати, тих, кого досі на фронті «ніби нема», хто в 14-му на власні гроші купував набої та акумулятори для БТР80, хто одним танком бився проти п'яти «воєнторгівських», тих дівчаток, які за свої купували ліки та шили з інтернетівських світлинок санітарні рюкзаки, хто з-за кордону пер на собі шоломи, бронежилети та навіть снайперські гвинтівки... Тих, хто кидав інститут, плював на бронь та вмовляв воєнкома - ні, не відмазати від армії, а, навпаки - взяти...

І тих, хто воює сьогодні, хто став солдатами вже регулярної армії. Яка тепер вже може й вперіщити, як буде наказ. Від якої в дирі - тиха паніка та голосна бравада, аби ту паніку заглушити, а в пердолії - все більший страх, що прийдуть та все пригадають, кожного вбитого, кожного пораненого та взятого в полон, кожен метр квадратний Криму та Донеччини...