Газопровід чи брухт? Які є сценарії для української ГТС

Новина про припинення поставок російського газу до Румунії через українську ГТС з 1 квітня, на жаль, залишилася без належної уваги і в пресі, і в уряді. Тим часом, за повідомленням голови компанії «Оператор ГТС України» Сергія Макогона, ми втрачаємо не лише саму Румунію, але й ринок Болгарії, Греції та Туреччини.

Крім того, за оцінками експертів, Україна може втратити ще 10-12 млрд кубометрів транзиту, щойно розпочне свою роботу гілка газогону до Угорщини.

Відповідно до заяв оператора ГТС, у найближчі роки компанія очікує отримати прибуток від транспортування газу на рівні 2% ВВП. Але подібні розрахунки можуть зазнати суттєвих змін в разі, якщо Росія і надалі скорочуватиме транзит газу до Європи через нашу трубу. Плани росіян очевидні – запуск нових гілок газогону і, зокрема, «Північного потоку». Мета у цієї альтернативної програми транспортування також цілком очевидна – вивести Україну з геополітичної гри, позбавивши нас чи не єдиного важеля впливу на Євросоюз.

Фактично, нас методично, швидко і ефективно виводять зі списку ключових учасників світової геополітики.

Яскравим прикладом того, як Україна втрачає позиції на геополітичному рингу є і відносини з Китаєм, котрий в рамках програми «Великий шовковий шлях» пустив свої товари через Білорусь. Нині у наших сусідів є новий технопарк, котрий забезпечуватиме поставки китайських вантажів до Європи, куди навіть тягнеться вузькоколійка. Ми ж знову залишилися на лаві запасних у цьому економічному матчі.

Втрата стратегічних векторів співпраці у торгівлі, роботі ГТС, залізничному та автомобільному транзитному сполученні, роботі морських і річкових портів, наша держава передчасно ховає потенціал для розвитку, фінансового зростання та виходу з каскаду економічних криз. Ми ризикуємо втратити найцінніше – час. Час, коли виправити помилки і прорахунки було можливо.

На сьогодні, за результатами останніх перемовин представників України з російським «Газпромом» ми маємо гарантовані обсяги транзиту блакитного палива. Але лише на найближчі роки, адже контракт діє до 2024-го. З високою ймовірністю, за цей час росіяни встигнуть запустити альтернативні газогони і цілком втратять інтерес до співпраці з українською ГТС за виключенням прямих поставок газу в середину нашої держави.

Проблема не лише у втраті прибутку від транспортування газу. Українські громадяни які є споживачами газу, вимушені розраховуватися за це паливо за завищеними цінами, бо ж здешевлення його через прибутки від транзиту неможливе.

Врятувати ситуацію складно, але все ще цілком реально. Ми маємо встигнути заскочити на підніжку потяга, котрий вже на повному ходу мчить повз наш вокзал. Для цього, Європа повинна залишатися зацікавленою стороною в роботі української ГТС. І ми маємо створити всі умови для такого розвитку подій.

Лише уявіть: в переддень останніх переговорів з росіянами на той момент голова міненерго Оржель заявляв, що РФ не вистачило буквально декількох днів на добудову «Північного потоку-2», щоб пустити газ повз Україну. І тому «Газпром» був вимушений подовжити контракти. То ж очікувати на те, що після закінчення терміну контракту ми поновимо співпрацю, видається сумнівною перспективою без зацікавленості Європи у цій проблемі.

Вже в 2020 році об’єми транзиту російського газу через український газогін впали на 38%, встановивши історичний антирекорд – найнижчий показник за останні 30 років. Росія демонструє нашу незначущість в питаннях газотранспорту.

ГТС України, маючи проектну потужність у 145 млрд кубометрів, вже зараз завантажена лише на третину.

Україна як транзитна держава стрімко втрачає позиції. Частково через росіян, котрі блокували транзит до Середньої Азії через Україну. Але частково і через наші непродумані рішення, коли кожен президент заводив у керівництво «Укртрансгазу» своїх людей і замість ефективного менеджменту ми щоразу спостерігали розпил бюджетів.

І якщо урядовці і політики, профільні відомства та компанії не знайдуть спільного знаменника з Європою у справі порятунку вітчизняної ГТС, нам залишиться лише одне: оголосити тендер, де на конкурсних засадах ми віддамо нашу стратегічну трубу на металобрухт.