Прощавай, школо комунізму. Радянським профспілкам нарешті прийде кінець?

Кожного дня, проходячи мимо елегантної споруди Будинку профспілок на Майдані, мої ровесники та старші покоління мають тішитися, що вони співвласники такої чудової споруди в центрі Києва. А ще таких же споруд в центрі кожного обласного центру, десятків санаторіїв, будинків відпочинку та іншого цінного майна.

Чому тішитися? Тому що все це побудовано на наші гроші. В радянські часи, було три стовпи політичної системи СРСР – комуністична партія, організуюча та направляюча сила, комсомол – помічник та резерв компартії, та профспілки – школа комунізму. Були ще Ради трудящих, але їх функція була декоративно-господарська, а завдання чітко та своєчасно виконувати вказівки компартії.

Так повернемося до грошей. Радянські профспілки були всеохоплюючі, вас ніхто не запитував, про бажання вступити. Разом із заявою на роботу, автоматом йшла заява в профспілку, автоматом бухгалтерія з вас утримувала один відсоток профспілкових внесків.

Взамін ви мали можливість раз в декілька років, якщо пощастить й профспілковий лідер буде до вас прихильний, отримати влітку путівку до санаторію, при великій прихильності – до моря. А ще новорічні подарунки до Нового року дітям, ну й, можливо, пиятику на роботі за рахунок профспілок під назвою «вечір відпочинку до восьмого березня». Профспілки були в системі влади, проте здійснювали якісь виступи на захист хіба що скандального сімейного подружжя, де чоловік загуляв, а дружина прийшла рятувати сім'ю.

Але платили всі і справно. І на 1991 рік профспілки мали купу шикарного майна. І хоча після проголошення незалежності майно компартії та комосомолу націоналізували ще в серпні 1991-го, профспілки якось проскочили, їм навіть передали в управління майно загальносоюзної профспілки.

З цього часу і сформувалася закрита корпоративна структура, яка нікому не підзвітна, не публічна, маючи в управлінні майно, а на сайті «Укрпрофоздоровниця» 62 санаторії, діяльність яких нікому не відома, критерії оцінки ефективності, призначення керівників ніколи і ніде не публікувалися. У пресі, як правило, досить регулярно з'являються повідомлення то від СБУ, то від прокуратури, про повернення незаконно приватизованого чергового профспілкового санаторію. І це тільки вершина айсберга. За кожної влади, профспілки, заради свого комфортного життя передавали не один об'єкт у приватну власність, то синам та донькам, то коханкам урядовців, керівників профспілок, а злі язики розповідали, що один з керівників Фонду державного майна за часів Кучми отримав в подарунок санаторій за тяжку та вірну працю.

Але всьому приходить свій кінець. Минулого тижня Верховна Рада підтримала законопроєкт, який передбачає, що майно профспілок може стати державною власністю, 6430 та 6421, про правовий режим загальносоюзних громадських об'єднань колишнього СРСР, а також мораторій на відчуження майна, наслідком якого може бути позбавлення профспілок майна.

При цьому в законопроєкті закладена цікава норма, що таке майно, яке держава вважає державною власністю і яке перебуває у володінні та/або користуванні будь-яких осіб чи територіальних громад підлягає витребуванню в судовому порядку. По суті, це реприватизації, всього того, що було роздароване, вкрадене, незаконно приватизоване з 1991 року.

Цікаві можуть бути події, публічні скандали, майже детективні історії: коли, хто, кому і як.

Маю надію, що у влади буде достатньо політичної волі довести цей законопроєкт до закону, а потім провести складні процедури повернення незаконно захопленого майна.

А я, як член профспілки з 1982 року, не буду заперечувати, щоб потім ці санаторїї знайшли ефективного власника через прозору приватизацію, а гарні будівлі облсовпрофів стали відкритими публічними просторами, із профспілки, із закритої корпоративної структури, вийшли в бізнес-середовище, і довели свою необхідність у реальному житті.