Воєнному стану альтернативи немає

Упродовж останніх діб військова агресія путінської Росії проти України набрала таких масштабів, які уже неможливо ні приховати, ні замовчати:

- щоденні обстріли житлових кварталів з мирними мешканцями, українських військових підрозділів та прикордонних пунктів з території Росії, в тому числі із систем залпового вогню російського виробництва;

- систематичне введення в Україну через незахищений кордон колон російської бронетехніки з професійними російськими військовими, а не тільки найманцями;

- викрадення з території України та ув'язнення в Росії української літунки Надії Савченко;

- провокації з "обстрілом російських населених пунктів" і погрози Росії застосувати "точкові удари у відповідь" та ввести "миротворчі війська", що повністю копіює початок нападу Гітлера на Польщу у Гляйвіці 1939 року;

- постійне брязкання зброєю Росії на кордонах України.

Усе це ще раз доводить, що в Донецькій і Луганській областях не просто триває антитерористична операція – "комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності" (визначення із Закону про боротьбу з тероризмом), а маємо справу з реальною агресією Росії проти України. Фактично це війна – війна за територіальну цілісність і незалежність України!

Законодавство України передбачає, що "у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності" указом Президента запроваджується правовий режим воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях (Закон України "Про правовий режим воєнного стану").

Запровадження воєнного стану в східних областях надасть Україні суттєві політичні та правові переваги в протидії Путіну, порівняно з чинним режимом антитерористичної операції.

По-перше, воєнний стан – це офіційне визнання факту зовнішньої агресії.

Україна має офіційно заявити, що протистоїть збройній агресії Росії, а не тільки місцевим терористам. Таким чином ми заперечимо базову тезу російської пропаганди про начебто громадянський конфлікт на сході нашої держави.

Визнання Україною стану війни з Росією змусить визначатися міжнародні організації та держави світу. Країни ЄС більше не зможуть поєднувати заклики до мирних переговорів з терористами (Німеччина, Люксембург) із постачанням озброєння державі-агресору (десантні кораблі "Містраль", Франція) та участю в будівництві російського газогону "Південний потік" (Італія, Австрія). Проти агресора має бути запроваджено реальні економічні санкції, а справжні союзники нададуть Україні пряму військову допомогу. За брутальне порушення норм міжнародного права Путіна має бути притягнуто до відповідальності перед Міжнародним трибуналом в Гаазі.

Зрозуміло, що Росії не вигідний такий розвиток подій. Загарбник хотів би знищити Україну тихо, без зайвого міжнародного галасу, який може завдати збитків.

По-друге, воєнний стан – це надання необхідних повноважень армії і владі.

Режим воєнного стану надає військовому командуванню, органам державної влади та органам місцевого самоврядування особливі повноваження, необхідні для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки (стаття 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Зупинюсь на найважливіших із цих повноважень, які в режимі проведення антитерористичної операції не можна застосувати:

1) запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб з метою виконання робіт, що мають оборонний характер;

2-3) використовувати потужності, ресурси, а також вилучати для тимчасового використання необхідне для потреб оборони майно підприємств, установ та організацій усіх форм власності і окремих громадян;

8) порушувати питання про заборону діяльності політичних партій та громадських організацій, якщо ця діяльність "загрожує суверенітету, національній безпеці України, її державній незалежності та територіальній цілісності, життю громадян".

9-10) здійснювати контроль за роботою підприємств зв'язку, поліграфічних підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій; у разі невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств і організацій усіх форм власності, окремих громадян радіопередавальне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, інші технічні засоби зв'язку;

14) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність із розквартирування військовослужбовців та розміщення військових частин, підрозділів і установ;

18) усувати з посад керівників державних підприємств і організацій за неналежне виконання ними своїх обов'язків, призначати виконувачів обов'язків керівників зазначених підприємств і організацій;

Закон передбачає, що органи державної влади України та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, а також громадяни "зобов'язані сприяти військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території" (стаття 16).

Надання військовому командуванню таких повноважень дозволить максимально мобілізувати усі необхідні ресурси на протидію агресору, а також швидко нейтралізувати пособників агресора серед місцевих чиновників та правоохоронців, місцевих відділень ПР і КПУ тощо.

Після запровадження воєнного стану в Донецькій та Луганській областях військове командування зможе законно використовувати активи і майно місцевих олігархів для оборони країни, не задаючись питанням, чому вони, на відміну від більшості українців, так мало допомагають нашій армії.

Воєнний стан дає достатні інструменти для припинення інформаційної пропаганди агресора на українській території, що є ключовою складовою війни Путіна проти України.

По-третє, воєнний стан – це закріплення відповідальності.

Закон передбачає, що в умовах воєнного стану Президент України "здійснює керівництво стратегічним плануванням застосування Збройних Сил України та інших військових формувань, запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного стану через робочий орган – Ставку Верховного Головнокомандувача – Генеральний штаб Збройних Сил України" (стаття 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"). Отже, Закон закріплює персональну відповідальність Президента України.

Тоді як за проведення АТО відповідає лише керівник Антитерористичного центру при Службі безпеки України, який, до того ж, координує діяльність Збройних Сил, інших силових структур та органів влади в рамках проведення заходів АТО (Стаття 5 Закону України "Про боротьбу з тероризмом").

Зрозуміло, що тактичні і стратегічні завдання протидії російській агресії на Донбасі, включно зі щоденним застосуванням авіації та артилерії, уже давно вийшли за межі повноважень Антитерористичного центру.

Водночас фактична схема керування АТО і розподіл відповідальності за конкретні результати її проведення, в тому числі за незадовільне забезпечення наших фронтовиків, залишаються незрозумілими для українського суспільства.

Названих аргументів більш ніж достатньо, аби воєнний стан було негайно запроваджено хоча би в зоні бойових дій, зокрема на території 7 з 18 районів Донецької області та 8 з 18 районів Луганської області.

Зволікання з цим рішенням надто дорого коштує для України.

Тому "Свобода" ще з першого дня російської агресії, розуміючи усі наслідки, вимагала і продовжує вимагати негайного підписання Указу Президента про запровадження воєнного стану на території загрожених агресорами Донецької та Луганської областей та внесення його на розгляд парламенту.

Сьогодні головний аргумент проти запровадження воєнного стану – що це заблокує проведення дострокових парламентських виборів. "Свобода" виступає і за воєнний стан, і за дострокові вибори.

План дій "Свобода" вже неодноразово озвучувала:

1) Запроваджуємо воєнний стан і впродовж місяця очищаємо територію країни від окупантів;

2) Після того оголошуємо дострокові парламентські вибори, які проводимо в жовтні-листопаді цього року.