Що чекати від другого туру виборів у Франції?

За офіційними даними, Макрон і Ле Пен виходять у другий тур президентських виборів у Франції.

День голосування (а другий тур відбудеться 24 квітня) відбувається в умовах неприємного інфляційного коливання та зростання цін на бензин через санкції ЄС проти РФ.

Президентська кампанія виявилась надто короткою. На неї суттєво вплинули пандемія ковіду, війна в Україні та інфляція в країні.

Десь 10-13 березня за даними опитувань відбувся кардинальний електоральний перелом в бік зростання рейтингу Марін Ле Пен. До того ж за даними Ipsos напередодні голосування 26% французів не були впевнені у своєму остаточному виборі.

1. Рейтинг лідера «Національного об'єднання» Марін Ле Пен перед днем голосування пішов уверх. Медіа почали прогнозувати навіть її перемогу на виборах в другому турі. Ле Пен зробила вдалий неочікуваний для конкурентів агітаційний поворот, звинувативши владу у зростанні цін і падінні рівня життя. Вона вивела за дужки ототожнення себе із Росією, відмовилась від надмірного євроскептицизма та критики мусульман, запропонувала допомогу українським біженцям, засудила війну Путіна.

2. Цікавим є феномен Еріка Земмура – ультраправого кандидата з різкою антиісламської та антимігрантською позицією, лідера партії «Реконкіста». Спершу він суттєво топтався на електоральному полі Ле Пен, забираючи голоси. Але стався електоральний парадокс. Земмур, забравши найрадикальнішу частину прихильників Ле Пен, став фактично її «поганим дублером». Підсилюючи та інтригуючи на радикальних діях він зробив Ле Пен в умовах соціальних страхів більш привабливою і поміркованою для більшої частини як раніше втрачених нею виборців, так і для тих, хто за неї в 2017 році ніколи б не проголосував.

3. Макрон зробив темою своєї кампанії зовнішню політику, стримування Путіна, українсько-російську війну і зростання ролі Франції в ЄС. Фактично Макрон зробив ставку на таргетування виборців за лінією «прихильник – противний дій Путіна і Росії». Своїх конкурентів він маркував як «прихильників Путіна». І на перших порах ця стратегія працювала: він добився зростання рейтину на «українсько-російській» темі.

Однак в цій агітаційній темі не досяг суттєвої перемоги, яку б можна було продати виборцям. мова йде про серіал із телефонними дзвінками із Путіним. А підтримка ідеї нафтового ембарго проти Росії стала ризикованим проектом в умовах цінової лихоманки на паливо. Також він зробив необачний крок - відмовився від теледебатів, що укріпило думку про його слабкість.

Макрон виявився дуже доброю «грушею для биття» для всіх кандидатів - і вже помірковано-правої Ле Пен, і республіканки Пекресс і блискучого оратора Меланшона.

Проблема Макрона ще й в тому, що його партія «Вперед, республіка!» отримала поразку на всіх попередніх місцевих виборах. Навіть якщо йому вдасться перемогти на президентських вибрах з незначною перевагою, на парламентських виборах в червні для його партії буде дуже серйозне випробування.

4. Лівий електорат - традиційно у Франції впливовий - зараз «розфасований» по окремих колонах, які далекі від консолідації. Мова йде про прихильників лідера «Непокірної Франції» Жана-Люка Меланшона, кандидата-комуніста Фаб'єна Русселя, мера Парижу соціалістки Анн Ідальго, шкільної вчительки від троцкістської партії «Робітнича боротьба» Наталі Арто, колишнього робітника заводу і прихильника «Нової антикапіталістичної партії» Філіппа Путу.

Зрозуміло, кожен з них – в різноваговій категорії і історія знає не так багато випадків, коли ліві досягали консенсусу, але їх позиції важливі при визначенні уподобань під час другого туру. Можна умовно припустити, що лівий кандидат схильний буде підтримати Макрона в другому турі.

В принципі, кампанія Макрона в другому турі якраз буде і спрямована на копіпаст ситуації 2002 року, коли правий Жак Ширак зумів мобілізувати у другому турі значну частину лівого електорату у боротьбі з ультраправим Жаном-Марі Ле Пеном і виграти після залякування французів чуть не неофашистською загрозою з боку французьких націоналістів.

5. Результат другого туру будуть визначати електоральні перетоки. Очевидна, що більшість виборців Еріка Земмура буде голосувати за Ле Пен, виборець представника партії «Європа. Екологія. Зелені» Янніка Жадо – скоріш за все Макрона. Цікавим може бути малюнок в структурі електорату лівого Меланшона, соціалістки Ідальго та республіканки Пекресс.

Останнім часом французькі вибори характеризуються такою тенденцією як вибір кандидата в останні дні перед голосуванням. На президентських виборах 2017 р. 31% вибрців обрали свого кандидата в останні дні. На євровиборах 2019 р. 4 з 10 виборців сформували уподобання в останні дні перед голосуванням (61% 18-24-річних та 50% 25-34-річних). Таким чином, ми спостерігаємо феномен «мінливого електорату». Майже кожен з 5 виборців говорить, що він може передумати.