Фізіологія Маскараду. Що не поділили телеімперії Ахметова і Коломойського
Мільйони людей, пригнічені маскарадом у транспорті в магазинах шукають якусь свіжу телевізійну пігулку масового позитиву
Черговий епізод Маскараду на «1+1» знову зібрав пристойну телевізійну аудиторію, на заздрість конкурентам і на радість авторам румунського телеформату, які навряд чи сподівалися, що в Україні через цей проєкт розпочнуться справжні маски-шоу між двома найрентинговішими олігархічними телеканалам, «Україна» та «1+1».
Вкотре зрадивши Енолі Холмс (ніяк не знаходиться час для перегляду у мережі нового серіалу про бідну сестру детектива Шерлока), вимушено налаштовуюся на канал «1+1», на телешоу «Маскарад», аби зрозуміти чергову загадку буття – з чого це раптом майже три мільйони українців (згідно рейтингових досліджень) вирішили суботнього вечора вибрати з усього щедрого телеменю саму цю телепередачу... А вона, як відомо, стала причиною медійних і юридичних воєн між телевізійним імперіями Ігоря Коломойського («1+1») і Рината Ахметова (ТРК «Україна»).
Врешті-решт, мені зрозуміло, що така тяганина довкола «Маскараду» не тільки у площині нібито нечесно використаного формату, а справа тут, передусім, саме у трьох мільйонах. Тобто у помітному ривку телерейтингу. У теперішньому телеефірі, де все давно уніфіковане, структуроване і прогнозоване, очікувати хвацьких вибухів рейтингу вже й не доводилось. Часто і наперед можна передбачити – що і як в результаті вистрілить?
Тому, за моєю версією, причина юридичної і медійної тяганини між телеімперіями Ахметова і Коломойського саме у високих цифрах, які на наші теперішні дні бажані, але майже недосяжні для багатьох телевиробників...
Тому офіційно озвучену проблему запозичення телеформату особисто я ставлю на другий план. Насправді, тема унікальності формату тут більше меркетологічна, а не креативна інстанція.
Схожих телезабав з різними правилами на перевдягання дорослих людей було і буде ще безліч. І, якщо чесно, потужний креативний розум і тут, у нас, міг би самостійно, без консультацій румунів чи корейців, вигадати якусь оригінальну колективну національну телевізійну забаву, а не купувати з боєм чужі колективні фантазії.
Пригадую, у свій час була схожа конкурентна тяганина на російському ТБ, між проєктами «Точь в точь» і «Один в один», коли канали-конкуренти тягали, як сидорову козу, ідентичний пародійний формат з перевтіленнями одних зірок у інших. Потягалися, посварилися та й забули про ті маски-шоу.
Наше українське телебачення інколи, на жаль, переймає гірший досвід північних сусідів..
Бо не такий вже і винятковий імпортний формат «Маскараду» (у розробці шановних румунів) . І десь, скажімо, в Одесі, нам би вигадали купу подібних форматів по сто долярів за пачку у базарний день на Привозі.
Але ж наше телевізійне паньство іноді цурається свого серед своїх, а прагне по-модньому, по-імпортному. Купити або вкрасти чужий костюм, а потім перешити його під власну незграбну статуру...
От і маємо – «Маскарад» (за румунською технологією на «1+1») і скоро буде «Маска» (Співак у масці, за корейською технологією на ТРК «Україна»). Правила гри там і там доволі подібні, різниця тільки у нюансах та особливостях місцевих адаптації. Очевидно, нюанси та особливості адаптації і стануть для юристів основою для судових процесів між двома телеканалами-лідерами?
А я пригадую, як задовго до теперішнього «Маскараду» на українському ТБ, ще у кінці 90-х на Інтері, була гра за схожими правилами. Програма НЛО (керівник і ведучий проєкту Олексій Гончаренко). Тоді також потрібно було вгадати одну зірку, приховану за яскравим образом...
Теперішній проєкт «плюсів» – яскравий, гомінкий, але переобтяжений незграбними масивними образами-трансформерами і позбавлений будь-яких ознак оригінальності, очікуваного у такому випадку суто українського фольк-колориту. Подумалося, а може б краще у співведучі Юрі Горбунову призначили не безтолкову голограму, а якогось оригінального анімаційного Чугайстра чи Мольфара (Юра з Заходу України і знайшов би з ними спільну мову...)
І на що тільки дивляться оті три мільйони суботнього вечора, не на змагання ж двох перевдягнених команд, де переможець, насправді не має ніякого значення?
Це доволі просте запитання.
Мільйони, пригнічені паралельним маскарадом у транспорті в магазинах та інформпросторі сьогодні, у кризові часи, свідомо і затято шукають якусь свіжу телевізійну пігулку масового позитиву, коли наше колективне свідоме і підсвідоме ніби пручається і опирається понурим реаліям загальносвітової депресивної пандемічної реальності (у кожному випуску новин) і прагне виробити, так би мовити, медійно-позитивні антитіла з зарядом нехай штучного, але однак оптимізму у напружені сутінки буднів.
Формула відома. У часи великих депресій завжди перемагали виробники бродвейських мюзиклів та «кубанських козаків»...
І тому такі помітно високі рейтинги у «Маскараду» і у «Танців з зірками», бо подібні телепередачі і є зараз масовими телепігулками, так би мовити, колективної радості у нерадісні часи.
І якість шоу для мільйонів тут вже ні до чого.
І не випадково якийсь вищий розум «1+1» програмно моделює «Маскарад», як своєрідний сиквел «Танців з зірками». І ведучий, і деякі учасники плавно кочують з одного проєкту у інший. І це вже сприймається не за випадковість, а як прорахована маркетологами телевізійна дилогія загальної суспільної радості з необхідною у таких випадках часткою доброї дуркуватості.
У такій комбінації у виграші – завжди – Юрій Горбунов, ведучий обох проєктів. І якщо говорити про обличчя каналу, то Горбунов, без варіантів, сьогодні, мабуть, таки дійсно найголовніше обличчя 1+1. І інші нехай не ображаються.
Втім, навіть балакучий ведучий не завжди може приховати за своїми емоційним спічами, як то кажуть, кризу жанру – на «Маскарад» і навколо нього.
Насамперед, це криза кадрів. Справжніх, а не інспірованих українських зірок вже реально не вистачає на ці та аналогічні формати на різних телеканалах, якщо вже так важко розвести у різні сторони фігурантів «Танців» та «Маскараду».
І, до речі, деякі зірки, яких такими в ефірі гучно називають, насправді, ними не є. А є лише медійні постаті. Бо важко, чесно кажучи, назвати милу актрису Дарину Петрожицьку з серіалу «Папік» – яскравою зіркою принадливого щастя...
Зірка, на думку дослідників тематики масової культури, передбачає не тільки безальтернативність харизми, але і особливе сяйво жадання, тобто її, зірку, має жадати максимально масова аудиторія...
Отже, і з зірками у нас проблеми. Деякі з них, такі як Ірина Білик, максимально дистанціюються від участі в подібних маскарадних телезмаганнях. Вони давно поза змаганнями. Деякі, такі як Таїсія Повалій чи Світлана Лобода, на Батьківщині давно небажані гості (жорстоко втрутилася політика).
Загалом, як відомо, український телевізор за останні телесезони системно і активно вирощував телезірок іншого штибу – політичного. Тріскуни, сіячі, діячі, експерти з усіх питань на провідних інформтелеканалах – і якось же вони підпирають рейтинги «Прямого» чи «112-го»...
Тобто, мабуть, логічніше було би затягнути в Маскарад під масками вурдалаків чи потерчат деяких реактивних політичних фігурантів, якщо, звісно, це не суперечить політиці партії, тобто позиції власника телеканалу...
Хтозна, хтозна, може і до цього черга дійде, якщо настане тотальна криза кадрів на прадавньому зірковому небосхилі – шоу-бізнесовому чи кінематографічному...
Чекати залишилося не так і довго.
Бо ж і телеканал «Україна» своєю чергою готує у правильний час прем’єру шоу «Маска». Воно має довести і свою рейтингову спроможність а, може, має на меті суворо поставити на місце конкурентів з «плюсів».
Як би то не було, але насправді, у підсумку, то вже буде конкурентна боротьба не тільки телеімперій Коломойського і Ахметова, а ще й запекле змагання румунів та корейців – чий телеформат у нас і до нас зайшов успішніше?
Втім, наостанок, цьому химерному монолозі скажу таке...
У бурхливих і брехливих метаморфозах українського суспільно-політичного карнавалу давно нема проблем з масками. Тут би, нарешті, обличчя без маски знайти!
Коментарі — 0