Про заміну воєнкомів

Президент Зеленський розпорядився поміняти всіх (!) очільників облвоєнкоматів і призначити туди бойових офіцерів, які пройшли фронт, але мають поранення, які не дозволяють їм нести службу на передовій.

Цілком слушне розпорядження. Так, на жаль, треба терміново і майже всіх.

Однак зауважу, що неофіційна практика призначення воєнкомами фронтовиків існувала ще з часів АТО. Проте багато тих, хто воював, виявилися занадто незручними для місцевої влади, зараз – це обласні воєнні адміністрації. Вони «неслухняні», мають власну точку зору, з ними важко домовитися.

Тому на місцях намагалися всіляко уникати таких призначень. Або підшукували тих, хто ладен працювати «у системі» і не створювати проблем для влади.

Маю приклад. До Борисова, якій став символом воєнкомівської корупції і неприйнятного підходу до мобілізації, одеським воєнкомом працював фронтовик, колишній афганець. Він не брав і не розумів «натяків». Тому місцева влада спільно з центральною зробили все, що вичавити незручну людину і поміняти на того, з ким працювалося у повному взаєморозумінні. І якого намагалися тримати на посаді до останнього, навіть після звинувачення його у корупції, аж до безпосереднього втручання президента Зеленського.

До речі, цей Борисов, за заявою його адвоката, має посвідчення учасника бойових дій, довідку про поранення (чи інвалідність) та державні нагороди. Які запобіжники, що в процесі очищенні мобілізаційної вертикалі на посадах не опиняться таки ж «героїчні» борисови, «поранені на колчаковських фронтах»?