Україна більше не буферна зона між Європою та Азією

Зі супутників Україна виглядає темною плямою. І це доволі влучна алегорія для огромної темної плями між дикунами і цивілізацією – такою 25 років була наша нероздуплена країна-буфер, без векторів, без однозначних устремлінь, без наміру рвати з червоним минулим, без рвіння в Європу, з інертним і совковим народом, із мега-корумпованою державою.

Блекаут – це символічне обнулення і знеструмлення шкідливої і провальної псевдостратегії буфера. Її маємо лишити в мороці 20 сторіччя. Кожному варто зарубати це на носі.

Ми не перехідник між путінізмом і західними демократіями.

Ми – не нейтральна зона між варварами й людством.

Ми – східний кордон Європи.

Ми – стик заходу (найкраще в людській цивілізації) і русо-сходу (найгірше).

Ми належні до європейської вісі, й тому будемо стикатися з недоорками як їхня протилежність. М’якої середини більше не буде. Буфера вже нема. Буфер здох.

Хай вкалічіє кожен, хто ще досі однією ногою стоїть на боці ворога, медіях ворога, культурі ворога. Стояння «трішечки з ними» – це стояння однією ногою в могилі. Хто хоче решту життя провести в темній плямі – тому дорога лише на болота.

Повна втрата державності, убитий генофонд, знищене українство як ідентичність, суцільна русифікація, мертва прив’язка до руссміра – це все було рівно 100 років тому, в їхні 20-і роки.

Тепер – наші 20-і роки. Аби бути Росією (в ній, з нею чи під нею) – не обов’язково втрачати державність. Достатньо бути самостійною, суверенною, легітимною, можна навіть злегка реформованою – але проросійською Україною. Цього Путіну буде досить, аби до колекції руссміра дописати +1.

Зараз держави не зникають зі світових мап. Вони просто топляться в чиїхось орбітах, перетворюючись на «незалежних» сателітів – мальовничих, заквітчаних, мирних, із синім небом і жовтим колоссям, з росмовою на кожному кроці, з безлімітним росконтентом на тб/кіно/радіо, з гастролями улюблених артистів, з роскнигою, зі спільною пам’яттю про «мишебратья».

Ілюзія про добросусідство з північним гвалтівником – це національна катастрофа, типова маячня цілого пост-колоніяльного покоління останніх 30 років.

Україна ж може бути Україною лише тоді, коли не буде російською. Всі треті варіанти – це тюнінгований пост-совок, перероблена під тризуб російщина, синьо-жовта покращена раша. Перебування в рос.орбіті – неминуча погибель.

Якщо ця війна когось остаточно не переконає в цьому, то я вже не знаю.