Україна має змінитися, якщо хочемо вижити. Як саме

Днями посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський дуже яскраво його описав: «Розраховуємо лише на себе. Україна прийде до того ж. У вас немає іншого вибору».

«Ніхто в Ізраїлі не розраховує на те, що Сполучені Штати воюватимуть за нас. Америка завжди допомагала нам технічно, допомагала зброєю… Допомога Америки цінна, але вона не є визначальною: Ізраїль уже десятки років розраховує виключно на себе», – додав дипломат.

Очевидно, що Україна в іншій ситуації, з іншими передумовами і в інших умовах. Однак подібність викликів породжує і схожість відповідей.

Історія становлення ізраїльських технологій багато в чому пов'язана з рішенням щодо самостійної розробки озброєнь та комп'ютерного забезпечення.

Якщо у перших ізраїльських танках фахівці бачили «трошки перероблений» британський «Центуріон», то «Меркава Mk4» називався американським військово-аналітичним агентством Forecast International навіть найкращим бойовим танком на дату випуску.

В тому ж ряду – «Даліла» (крилата ракета для боротьби з РЛС), SPEAR (120-мм мінометна система на платформі бронеавтомобіля), «Стрибунець» (тактичний ракетний комплекс піхоти нового покоління), знаменитий «Залізний купол» (мобільна і всепогодна система ППО, здатна помічати і знищувати тактичні некеровані ракети і артснаряди, випущені з відстані від 4 до 70 км з траєкторією, що загрожує населеним пунктам), маловідомий найновітніший «Залізний промінь» (лазерна зброя надкороткої дистанції проти БПЛА, ракет, артснарядів і мін) і безліч інших новітніх систем озброєння, зокрема безпілотників усіх типів, боєприпасів, тактичних знахідок і подібного.

Кожна заслуговує не розповіді – саги.

«У нас існує сучасна, технологічно обладнана армія. Це «розумна армія», яка займається розробкою програмного забезпечення, нових видів зброї, що, до речі, сприяє економічному прогресу держави», – сказав посол Бродський.

На зауваження, що Ізраїль, на відміну від України, воює з терористичними організаціями, а не з ядерною державою, Бродський сказав : «На щастя, у нас такого досвіду немає, ми не воювали з ядерною країною… Ваша ситуація принципово інша, тому ніяких порад я точно давати не можу. Насправді вам не позаздриш».

Безумовно, посол зробив заслужений реверанс українцям. Але Ізраїль таки має досвід і повномасштабної війни з переважаючими силами і технікою ворогами. І саме звідси прийшла ідея технічної й інтелектуальної переваги над армією чисельнішого ворога.

І поєднання промисловості та науки, гнучкої економічної моделі і адаптивної системи імпорту, використання та розробки технологій – це підвалини такого успіху.

Але такі підвалини не даються наперед. Жива економіка і ефективний сплав науки і виробництва потребують також системи розрорбки і ухвалення рішень, якісно відмінної від нинішньої української.

Оскільки навіть після поразки в Україні росія нікуди не зникне – принаймні, якийсь час, – нам доведеться відмовлятися від багатьох звичок у політиці. Якщо хочемо вижити.

Перше – годиться все і всі, хто помагають проти ворога. Любиш опонента, не любиш – а проти московитів співпрацюй.

Друге – змагання як двигун прогресу. Забуваємо про «улюблених підрядників»; при закупівлях головне – ефективність. А для цього – прозорість, контроль і, так, свобода слова. У тому ж Ізраїлі уживаються одна з найсуворіших систем (само)обмежень на інформацію з питань безпеки – і повна свобода висловлювань з інших тем. Ані «єдиного марафона», ані режисованих з президентського офісу телеграм-каналів ефективна система «змагання ідей» не терпить.

Третє – відкритість економіки і простота її регулювання. Вчора дещо про це сказав – і ще не раз поговоримо, подискутуємо, посперечаємось, аж поки не вийдемо на рішення. І чим швидше вийдемо, тим швидше будемо в безпеці.

Четверте – сила і спроможність громад. Територіальна оборона вже стала одним з факторів, які врятували Україну під час повномасштабного вторгнення. Здатність громад забезпечувати сили оборони, при цьому гарантуючи захищеність і гідні життєві умови громадянам – основа для стійкості держави як такої.

П’яте – наука і освіта як ключ до майбутнього. Тут ідеться і про подолання прірви між запитом економіки і спроможністю освіти і науки; і про громадянське і патріотичне виховання; і про засвоєння знань і навичок, необхідних у сучасному світі.

Основи для цього комплексу необхідно закладати вже зараз.

За цими пріоритетами спрямовувати допомогу, яка надходить зараз і надходитиме на відновлення після завершення бойових дій.

Навколо цих питань належить змагатися політичним силам, як тільки бойові дії припиняться і, відповідно до Конституції, українці обиратимуть нову владу.

А зараз робота у цих напрямках покаже, що держава гідна своєї Армії. Як і, звісно, підтримка ЗСУ.

І далі буде.