Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Тимошенко йде в президенти... з допомогою Путіна

    • Катерина Пешко

      Оглядач «Главкома»

    • Розсилка
    Тимошенко йде в президенти... з допомогою Путіна

    Юлія Володимирівна вирішила скористатись антипутінськими настроями в Україні

    Якщо чесно, ну аж ніяк не сподівалася побачити Юлію Тимошенко в доброму здоров’ї так швидко. Звісно, вона жінка сильна – і не тільки морально. Одразу після свого визволення, знаходячись в інвалідному візку, поїхала на Майдан і зголосилася в кандидати на президентські вибори. Але процес її лікування в Німеччині теоретично міг би бути трохи довшим. Хоча, розумію, старт виборчої кампанії і без того надто пізній, і в такий момент знаходитись далеко від України і потенційних виборців (яких у Юлії Володимирівни надто поменшало) не зовсім прагматично.

    Тож багатогодинному ефірі «Шустер LIVE» 21 березня вона не тільки з’явилася, а й відсиділа до кінця. Здивувалася я, передусім як жінка, не тільки заміні її символу – коси – на просту гульку (у Наталі Королевської теж колись, до речі, був стиль а ля «Родіна мать»), а й тому, що Тимошенко виглядала, м’яко кажучи, надто гарно. Надто гарно для людини, якій, за словами тих же німецьких лікарів, ще начебто лікуватися і лікуватися.

    Але по суті. Від виступу Тимошенко в глибині душі хотілося очікувати чогось «такого!!!». Чогось такого, що б в долі секунди витягнуло Юлію Володимирівну з минулого, зламало би про неї усі стереотипи та довело, що хоч вона (на противагу нинішньому керівництву) знає, що робити. І з Кримом, і з Путіним, і з сепаратистами, і із своїми ж колегами, які замість конкретних дій не нехтують займатись дерибаном посад.

    Анатолій Гриценко, звертаючись до Тимошенко, написав: «Від вашої позиції значною мірою залежить доля країни». Певно, з цим можна було б погодитись.

    Та Юлія Володимирівна не сказала ані нічого конкретного, ані нічого нового. І навіть нічого цікавого.

    Основні її меседжі: олігархат треба ліквідувати і демонтувати, Раду міняти на нову, дерибан посад – це не добре, але добре, що хоч хтось взяв на себе відповідальність, Крим наш, з Путіним домовлятися не можливо тощо.

    Маючи в своїх руках владу не один рік, Юлія Володимирівна чомусь тільки в цей вечір згадала і про місцеве самоврядування, і про те, що не діють суди, і про те, що не працюють закони, і про те, що за кожною партією і кожним кандидатом стоять олігархи, і про те, що то вони заважають розвитку країни… Жодних конкретних прізвищ, жодних конкретних кроків. Проте – багацько обіцянок. Від «ми Крим не віддамо» до «я буду боротися проти олігархів».

    Потерпали від її слів « і наші, і ваші» - першим, звісно, діставалося менше.

    Єдине, що стало чітко зрозуміло після цього ефіру, Тимошенко почала виборчу кампанію. І допомагає їй в цьому Путін. Буквально. Так, саме російський президент в умовах дефіциту прогресивних ідей стане тієї чарівною паличкою для Тимошенко. Путін згуртував українців. І Тимошенко сьогодні намагається опанувати ці настрої.

    Антипутінська риторика в її виступі переважала. Цим Тимошенко вбиває відразу два зайці. Перший – критикуючи Путіна вона автоматично заперечує чутки про те, що саме він лобіює її на цих виборах. Другий – українці після втрати Криму дійсно реагують на таку риторику.

    Ось лише деякі висловловлювання, які дозволила собі Тимошенко:

    - Війна почалася, коли Україна звільнилась від російського тиску.

    - Путін зрозумів, що впливати на Україну політично вже не може, і вирішив брати військово.

    - Путін немає локальних планів, він вирішив пере форматувати світ, перетрусити світовий порядок.

    - Сьогодні Крим для Путіна – по суті, початок кінця. Для Путіна Крим – граната без чеки.

    - Український хлопчик, який отримав від Путіна годинник за краще питання, повернув його назад. Питання було: яка у нього мрія?. І Путін сказав, що він мріє про мир і гармонію у всьому світі. Хлопчик сказав, що Путін йому збрехав.

    - Путін – диктатор з фашистськими замашками. Світ зупиняв вже подібні речі.

    - Путін – це як один сектор в стабільній системі, який просто втратив розум.

    - Позиція світу відносно Росії – виключно в економічному та фінансовому секторі. Але це не така слабка позиція. День за днем, крок за кроком Росію будуть стискати в коло, яке вже розімкнутися немає жодного шансу. Світ не зупиниться.

    - Наше завдання сьогодні зробити все, щоб російський агресор не зробив жодного кроку на континентальну Україну.

    - Ми мусимо бути готовими до того, що Путін переступить межу.

    - Путін для України – ворог номер один.

    - За Крим треба воювати. І воювати стратегічно, правильно і ефективно. І ми це будемо робити.

    - Путін останні 20 із зайвим років щодня скрупульозно вибудовував свою політику в Україні. Мовне питання, недопущення НАТО та євроінтеграції. Він вибудовував свої рейтинги. І за останні декілька тижнів раз і назавжди втратив Україну.

    - До 2020 року можемо забути про існування російського газу.

    - Армія у нас не така, яка прописана в указах. Вона практично не існувала. Її зачистили.

    - Існують дві Росії. Існує Росія Путіна. Існує Росія Андрія Макаревича, Лії Ахєджакової, Ельдара Рязанова. Путіна і його частку Росії треба відправляти в небуття.

    - Сотні тисяч росіян вийшли в Росії, підтримуючи Україну проти війни Путіна, в перших рядах йшов Макаревич, загорнутий в жовто-блакитний прапор. І він в ту хвилину був більшим президентом Росії, ніж Путін.

    - Путін за кілька тижнів зробив більше, ніж вся система агітації НАТО за десятки років.

    - Коли йде військова навала, коли лідер іншої держави намагається силою захопити іншу країну, то будь-які переговори цієї країни з агресором можуть бути лише в разі її капітуляції.

    - Переговорні позиції з Путіним можуть бути виключно з позиції сили.

    - Через місяць Путін буде просити демократичний світ сісти за стіл переговорів. Але не факт, що світ сяде.

    - Україну намертво зшив Володимир Путін.

    Залишається лише одне питання. Чи дійсно програма «Антипутін» є тим, що змінить всю Україну, а не лише місце роботи Тимошенко?

    Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома»
    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    ПОПУЛЯРНІ АВТОРИ
    Дмитро Орєшкін
    Дмитро Орєшкін

    Російський політолог

    Мустафа Найєм
    Мустафа Найєм

    Народний депутат

    Микола Сунгуровський
    Микола Сунгуровський

    Директор військових програм Центру Разумкова

    Кирило Сазонов
    Кирило Сазонов

    Політичний оглядач

    Зоя Казанжи
    Зоя Казанжи

    Громадський діяч

    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ