Як ворог дізнається інформацію від українських блогерів

Я дивлюся не втихає срач з приводу допису Ганни Маляр щодо «швидкої насті» в деяких дописах з приводу «скоріше розповісти всьому світу гарні новини». Вже закидають Маляр, що вона пересмикує, тому що ворог не може дізнаватися, що втратив населений пункт з постів блогерів, та журналістів.

Насправді може. Я зараз коротенько на пальцях.

Перше. Зайти в населений пункт, та зачистити населений пункт це різні речі. Можна повісити прапор над магазином, а через 15 хвилин відкотитися під натиском контратаки, або вскочити в засідку зразу за цим магазином.

Друге. Зачистити та втримати населений пункт це теж різні речі. Бо після зачистки починається артилерійський обстріл, а потім спроби контратакувати. І важливіше всього втримати, а не повісити прапор.

Третє. Між заходом/зачисткою і утриманням потрібен час. Піхоті треба окопатися, треба підвезти бк, припаси та резерви завести. І тут є два варіанти: або робити це тихо, поки ворог дупля не відбив, або робити це під щільним вогнем арти, з трьома «орланами» в небі та під час спроб контратаки.

Четверте. Наостанок. Втрата населеного пункту, це є помилка на тактичному рівні. Кілька годин, а інколи і днів, наверх про втрату населеного пункту можуть не доповідати. Бо командна ланка тактичного рівня пробує відбити населений пункт, та придумує собі всякі відмазки.

В цей час в звільненому нп працює піхота, сапери та готуються артилеристи щоб нанести ураження при контратаках. В принципі вилка часу є. Іноді доволі суттєва.

Всі наші ЗМІ та військових блогерів/волонтерів моніторять навчанні люди. І зразу дзвінок старшому начальнику – «укропи кажуть, що ми втратили населений пункт». В цю мить вилка часу скорочується до хвилин. Старший начальник отримує підтвердження, 5 хвилин лається, обіцяє розстріляти і під трибунал недолугих командирів, а потім дає наказ і на населений пункт наводиться вся арта в смузі відповідальності цього начальника, яка тільки достає.

І перекидаються резерви. Це не завжди так буває. Це поодинокі випадки. Але таке буває. І частіше, ніж хотілося б. І це треба розуміти. Тому саме розумне то брати тактичну паузу на 12-24 години. Твоя аудиторія тебе все одне прочитає. І ще. Це не зрада. Це просто помилка.

Але ми всі навчаємось.